Главная >> Реферат >> История

1 2 3 4 5 6

Боротьба Василя Стуса.

У найближчих друзів Василя Стуса склалося враження, що він у свій внутрішній світ нікого не пускав і що його ніхто так і не зрозумів.

Видається, що люди, які досить близько знали Стуса, змирилися з його незбагненністю. Натомість літературні критики не схильні з цим погоджуватися. Вони намагаються витлумачити принаймні важкоприступність Стусової поезії, дошукуються причини свого нерозуміння, нездатності знайти ключик до Стуса. Розгублені дослідники творчості пояснюють це ускладненою образною системою, тематичною обмеженістю, незвичною лексикою. Рятівну думку Юрія Шевельова, що «героїчна біографія Стуса сьогодні стоїть на перешкоді розумінню його як поета», підхопили усі стусознавці. Дослідники вбачають в його творчості «великий світопояснювальний міт про кінець світу», знаходять в його світогляді низку суперечностей (між «кшталтуванням» своєї душі і покірністю долі, у ставленні до християнства, у розумінні ролі поета), пояснюють його бунт дитячими психічними травмами, проекцією особистих проблем на соціум тощо.

Стусові вірші здавалися мені зовсім незрозумілими. Спочатку я вважав їх адресованими не розумові, а почуванням. Пізніше, зіставивши події його життя з поетичними образами, помітив, що він, як азійський акин, співає те, що бачить. Кидається в очі і вражає «безперечна біографічна цінність раннього рукописного доробку. За словом — поетично перевтілені життєві факти. [...] Та головне – біографія душі: настроєві реалії, спонтанні реакції, дозрівання – емоційне, світоглядне, мистецьке, етичне." (М. Коцюбинська «Поет»)

Вкотре перечитуючи спогади про В. Стуса, я звернув увагу на його поведінку, коли він з якоїсь причини втрачав самовладання і те, що було у нього на душі, вихлюпувалось назовні. Таких свідчень дуже мало.

І. Дзюба згадав єдиний випадок, коли Стус не контролював себе. «Була якась цікава виставка в музеї Українського мистецтва. Якесь нове явище відкривалося. Дмитро Горбачов запросив мене і, очевидно, також і Василя, тому що коли я прийшов, там був Василь. Він, видно, сильно був п’яний, втратив контроль над собою, трошки аж хитався і трошки чіплявся до інших людей, до оточення. Я не пригадую, як це конкретно було, але пригадую, що трошки чіплявся, трохи так різко реагував. І навіть трохи, що мене здивувало, з мовним моментом це було пов'язане. Хтось по-російському відповідав і він різко реагував на це. Це мене дуже здивувало, бо нормально він дуже толерантно до цього ставився».

Очевидно, десь глибоко в душі у Стуса відбувалися якісь потужні нурти, пов'язані з «мовним моментом»

Якщо простежити за поведінкою Стуса, пов'язаною «мовним моментом», який так здивував Дзюбу, то виявиться інший цікавий «момент» — світоглядний.

В родині Стуси користувалися українською мовою, яку вони привезли в Донецьк з вінницького села. Цю подільську говірку зберегла його мама Їлина Яківна. Вона знала багато українських народних пісень. Батьки Василя не проводили жодної спеціальної «мовної політики», на відміну від інших, які, опинившись в такому ж становищі, наполягали на зросійщенні своїх дітей. Наприклад, батько Олега Орача (Комара), директор сільської школи, напосідав, щоб його син навіть удома старався розмовляти російською. Мати іншого Василевого товариша Івана Калиниченка постійно вихваляла радянську владу, бо дуже любила свого сина і боялася, щоб та влада його не знищила як усю її родину.

В. Стус пішов до школи в шість років. Школа була російською. Про те, що можуть існувати українські школи він, мабуть, не здогадувався, хоча недалеко ще животіла українська школа, але вона вважалася гіршою і непрестижною. Василь з охотою ходив до школи, гарно вчився, був улюбленим учнем усіх вчителів, його посилали на літературні та математичні олімпіади. На канікулах їздив у піонерський табір.

Його старша сестра Марія згадує, що Василь «любив виступати на зльотах юних піонерів. Виступи йому не писали, він сам їх придумував. Ще й ручку піднімав і кричав: «За Ленина! За Сталина!» Люди дивувалися:

— Это, наверно, сын какого-то райкомовца или обкомовца?

— Да нет, — відповідала вчителька, — отец у него простой слесарь, а мать домохозяйка.

Грав у футбол. Любив історію. Багато читав. Грав на гітарі.

Разом з однокласником Ніколаєм Галкіним випускав шкільну стінну газету. Той хлопчик гарно малював, а Василь придумував віршовані підписи. Не побоявся написати віршик навіть про сина директора школи:

У нашего Лени неприятность — опять двойку получил,
потому что и сегодня он химию не выучил.
И немецкий язык знает он узко,
потому что он привык говорить по-русски.

В. Стус закінчив школу з срібною медаллю. Він ішов на золоту, але комісії видалося, що в творі з російської літератури Василь замість літери «о» написав «а».

Медаль дозволила йому вступити без іспитів до Сталінського педінституту на українську філологію. Чому він поступив саме на українську філологію? Раціональної відповіді на це запитання нема. Пояснень треба шукати в тих самих підсвідомих нуртах. Очевидно , цей «мовний момент» уже давався взнаки. Слід зауважити, що мовна стихія мала міцні корені в родині Стусів. Це можна прілюструвати конкретними випадками. Наприклад, сестра В. Стуса Марія розповіла, що вона живе в російськомовному оточенні і українською мовою розмовляє лише з найріднішими людьми — своєю матір'ю Їлиною Яківною та дочкою Тетяною. «З Танею я ніяк не можу російською розмовляти. Хоч вона з чоловіком і дітьми російською розмовляє. Колись вона в лікарні лежала. Я думаю, в лікарні буду російською розмовляти. А треба було по телефону говорити, бо в неї була інфекційна хвороба. Я з нею розмовляю російською по телефону, а вона каже: «Мамо, чому ти зі мною так говориш, що, ти мені не рідна?» І ми почали українською. А всі ж дивляться, коли українською говорити.»

Стус закінчив інститут з відзнакою і тому мав можливість отримати роботу в рідному місті, але він за власним бажанням поїхав на роботу в село. Чому? А тому, що в Сталіно він почував себе чужим, не міг там «прижитися», не знаходив «ґрунту». Саме життя його «вигнало зі Сталіно, як селюка, може, як занадто холерика, і — може — як безнадійного романтика» (з листа до В. Дідківського, вересень 1959).

Може, йому був потрібен «мовний грунт»?

Вчителював Стус в селі Таужні Гайворонського району на Кіровоградщині. Там він також «ґрунту» для себе не знайшов. Ось рядки з листів (до В. Дідківського та А. Лазоренка за серпень-вересень 1959):

«Влаштувався на квартирі непогано, та і народ тут щиро-добрий, словом, «здесь русский дух, здесь Русью пахнет.» Мова, як на Вінничині, багата і співочо-яскрава. Рай і ад.»

«Прогулянки з першими знайомими не рятують од нудьги, бо вони дуже тупі і дуже доброчесні».

«Часто нападає «хандра», як говорить М. Рильський. Від того, що я далеко од дому, більше — од того — що умови для праці несприятливі, ще більше — од того, що я, зробивши вилазку в село, якимось бар'єром, а чи відгороджуюсь од людей, а чи вони від мене».

«Так, ми там, в Сталіно, вели немудрощедре життя, як зв'язок, що тримався словесною тиною, павутинням словесним. А ґрунту — не шукали. Не шукаю його і зараз, бо наперед знаю – даремно».

Стус не пропрацював там навіть одного навчального року, але колеги-вчителі до сьогодні згадують його з теплотою. Спогади самого Василя трохи інші. Ось, наприклад, які враження залишились у нього від шкільного туристичного походу до околиць Гайворона, на берег Південного Бугу:

Аж і Гайворон!

Темніє поруч синього,

пахне меливом, олією, селом.

Спали табором,

співали про Росію

і міщанський берегли апломб.

Дітлахи, тугі, як головастики,

піонервожаті, як кроти,

а в наметах — червонясті ластівки

і пухкі вгодовані коти.

Тут пожий, коли й земля не крутиться.

У патріархальнім барлозі,

все тут спить!

Такий «патріархальний барліг» з «тупими й доброчесними» «кротами», «котами», «червонястими ластівками», що співають про Росію, не є тим ґрунтом, який шукав Стус.

1 2 3 4 5 6

Похожие работы:

  • Экзаменационные билеты по Украинской литературе

    Реферат >> Литература : зарубежная
    ... нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні ... нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні ... трагедія геніально­го поета. Василь Стус писав: «Доля Тичини ...
  • Билеты по литературе (Украина)

    Шпаргалка >> Иностранный язык
    ... трагедія геніально­го поета. Василь Стус писав: “Доля Тичини во ... визволення. Ки­даються у вир визвольної боротьби, створюють національні з'єднання, над ... нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні слова ...
  • Дисидентство на Украине (Дисидентський рух в Україні)

    Реферат >> История
    ... істі». Однак завдяки самовідданій боротьбі дисидентів у громадський свідомості ... віршів поета “Веселий цвинтар”. Поезія Василя Стуса характеризується ліричністю, мелод ... виконанню Гельсінських угод і продовжив боротьбу проти тоталітарного режиму в Укра ...
  • Історія України

    Книга >> История
    ... Безбородьком. У своїй боротьбі за автономію Василь Капніст шукав ... загострилося й загрожувало перерости в збройну боротьбу представників українського і польського народ ... арештів правозахисників виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Під їхнім ...
  • Особливості виявились у розвитку десиденського руху в Україні в 60-80-ті рр. ХХ ст.

    Реферат >> История
    ... Михайло Осадчий, Юлій Шелест, Василь Стус та інші. Практично всі вони ... населення. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово стверджувалася ... населення. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово ...
  • Проблема Чорнобиля в творчості поетів-шістдесятників

    Курсовая работа >> Литература : зарубежная
    ... публіцистичних виданнях друкуються твори Василя Симоненка, Василя Стуса, Григора Тютюнника, Бориса Ол ... своєму — і згинути в нерівній боротьбі, або піти на компроміс — і ... теми стає одним із важливих плацдармів боротьбі за повноту правди в нашій літератур ...
  • Підготовка до ЗНО - українська мова

    Контрольная работа >> Педагогика
    ... [пúшеит'с'а]; вмиваєшся [вмиевáйеис':а], боротьба [борот'бá]; сиджу[сиеджý], річці [р'íц':і]; ... Зрілість людська виростає з боротьби. Часто з боротьби зі своїми сумнівами (ваганнями ... втілень, і одним з них став Василь Стус. (8-15) Досвідові Шевченка належить ...
  • Образний світ поезії шістдесятників

    Курсовая работа >> Литература : зарубежная
    ... ійній боротьбі. Це було не життя, а виживання. Згадуються слова В.Стуса, які ... ї свободи і готовності до самоутвердження і боротьби. Для Василя Симоненка характерне блискуче володіння ... б вони загнали туди. Куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи ...
  • Культурологія. Українська та зарубіжна культура

    Учебное пособие >> Культура и искусство
    ... героєм є самотня, переобтяжена проблемами, боротьбою між обов’язком і пристрастями людина. ... радикальних змін. У 1990 р. Василь Стус був посмертно реабілітований і посмертно ... , реалізм і декаданс. У боротьбі із класицизмом, який головно використовував традиц ...
  • Українська політична думка 60-80-х років XX ст.

    Курсовая работа >> Политология
    ... деали національно-визвольної боротьби, дисиденти прагнули досягти мети ... них при єдналися поети Василь Стус, Василь Голобородько, Ігор та ... оду національно-визвольної боротьби з переважно селянським складом ... Другим етапом боротьби мала бути боротьба за самості ...