Главная >> Шпаргалка >> Иностранный язык

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 28

Економічний потенціал країн СНД,

Біловезька угода у грудні 1991 р. — Союз незалежних держав (СНД). Колишні союзні республіки стали незалежними країнами, які самостійно визначають власний шлях вну­трішнього розвитку та взаємин із світовим співтовариством. Тим самим докорінно змінилося їхнє становище у світовій економіці — раніше вони брали участь у ній як складові частини єдиного народногосподарського комплексу, а зараз кожна із суверенних країн вирішує складне питання — утвердження у системі світогосподарських зв'язків, виборення власного місця у МПП.

Найбільш прикметною рисою сучасного економічного розвитку цих держав і СНД у цілому є складне переплетен­ня процесів взаємодії та розмежування як наслідок форму­вання національних господарських комплексів в умовах неможливості повної ліквідації закладеної раніше економіч­ної взаємозалежності. Розрив багатьох міжреспубліканських зв'язків є однією з основних причин швидкого наростання кризових явищ в економіці нових незалежних держав. Крім негативного впливу на можливість приступити до будівництва раціонально функціонуючої національної еко­номіки, кризові явища істотно обмежують перспективи здобуття цими країнами вигідних позицій у світовій еконо­міці, Складність проблеми ефективного інтегрування поси­люється тим, що подолання падіння економічних показни­ків вимагатиме тривалого часу — за прогнозами Всесвіт­нього банку, стабілізація в народному господарстві країн СНД може бути досягнута не раніше другої половининаступного десятиріччя.

Загальною особливістю сучасного етапу розвитку всіх країн СНД є незавершеність формування цілісної моделі функціонування їхніх господарств. Усі вони, крім Туркме­нистану, в стратегічному плані обрали шлях прискореного переходу до ринкової моделі господарювання, але, як ви­явилося, найскладнішим для них є вирішення практичних завдань тактичного порядку — послідовність та взаємоза­лежність конкретних заходів у сфері роздержавлення, при­ватизації, демонополізації тощо. Незадовільний в цілому перебіг ринкових реформ також гальмує приєднання цих держав до світової господарської співдружності. На сучасному етапі складність пристосування до загальносвітових еконо­мічних процесів викликана іншою причиною — відсутніс­тю у нових незалежних державах ринкового механізму як системного утворення.

Невизначеність шляхів подальшого політичного та еко­номічного розвитку є основною причиною відсутності у багатьох із цих країн чітко окреслених схем входження до регіональних і світових господарських структур. Дещо чіткіша їхня позиція щодо регіональ­них угруповань — Україна, Молдова, Грузія, Росія, Азер­байджан, Вірменія від 1992 р. почали співробітничати з Туреччиною, Болгарією, Албанією, Грецією, Румунією у межах Чорноморського економічного співробітництва. Ес­тонія, Латвія та Литва активно включилися до співробітни­цтва з країнами Північного Союзу.

Туркменистан, Узбекистан, Киргизстан (визначення по­зиції Таджикистану було утруднене громадянською вій­ною), крім намагань жвавіше співробітничати між собою й рештою середньоазіатських держав, орієнтуються, разом із Азербайджаном, також на збалансований комплекс зв'язків як з Росією та іншими державами СНД, так і на розширен­ня відносин з економічними угрупованнями Азії — насам­перед з Організацією економічного співробітництва мусуль­манських країн (ЕКО), а також на використання можливос­тей взаємодії із сусідніми державами — Китаєм, Іраном, Туреччиною та ін. Чітко визна­чили свою позицію Естонія, Латвія та Литва — вони мають найбільш вагомі шанси до поступової інтеграції з ЄС.

Національна економіка кожної з нових суверенних дер­жав, природно, має істотні відмінності у своїй структурі, співвідношенні матеріальних, трудових та фінансових ре­сурсів, потенційних можливостях до саморозвитку і вклю­чення у загальносвітові й регіональні господарські процеси. Так, для України, крім Балтії, Білорусі, характерна висока питома вага обробної промисловості порівняно з Росією та середньоазіатськими республіками, де вагому частку скла­дають галузі видобувної промисловості. Чорна металургія зосереджена у Росії та Україні, в інших країнах Співдруж­ності є лише окремі підприємства цієї галузі. Водночас у Казахстані, Узбекистані, закавказьких республіках висока частка кольорової металургії. Важке машинобудування зо­середжене насамперед в Росії та Україні, монопольними виробниками багатьох виробів цієї галузі є інші республіки колишнього СРСР (мікроавтобусів — Латвія, бавовнозби­ральних комбайнів — Узбекистан тощо).

Істотні відмінності є і в забезпеченості народного госпо­дарства трудовими ресурсами. У країнах Балтії, східних регіонах Росії, частково в Білорусі та Казахстані до перехо­ду до ринкової економіки відчувалася нестача робочої сили, а в більшості середньоазіатських республік та Азербайджані й за часів директивно-планової економіки існувало прихо­ване безробіття, особливо в сільській місцевості. Значні відмінності відчутні й у життєвому рівні окремих нових незалежних держав. За експертними оцінками, серед­нє споживання товарів та послуг між ними відрізнялося більш ніж у 2,2 раза. При цьому на початку 90-х років це споживання на одного громадянина складало відповідно до загальної шкали індексів у Білорусі, Росії, Україні та Молдові — від 4,7 до 4,1 тис. крб., у Вірменії й Казахста­ні — 3,9 тис. крб., Азербайджані, Киргизстані та Узбеки­стані — 3,3—3,2 тис. крб., Туркменистані — 2,7 тис. крб., а в Таджикистані — всього 2,1 тис. крб.

17. Економічні реформи у госп-ві Чехії і Словаччини.

Чехія – ВНП – 11 тис.дол. Словаччина – 7,5 тис.дол.

Після відокремлення цих країн не були розірвані економічні звязки.

На початку проведення реформ і преходу до ринкової ек-ки підвищилося безробіття: Чехія – 9,4 %, Словаччина – 19,2% (99р.).

Приватизація проводилась хвилями:

1 хвиля – 92-94рр. 2 хвиля – 94-96рр., 3хв. – 96-98рр.

Машинобудування в Чехії не зазнало кризи на відміну від Сл. Великий обсяг інвестицій залучивалось у металургійний комплекс.

У Чехії помічалась висока питома вага в аграрному комплексі.

У Словаччині – 25%.

Відбувався розвиток сфери послуг (туризм).

60% експорту і імпорту в Чехії припадає на ЄС (15кр.)

39-40% ек. і ім. В Словаччині на кр. ЄС.

18. Х-ка этапов межд научно-тех обмела.

Научн ресурсы(научн техн потенціал,наука) определяют возможности той или иной страны осущ у себя научно-исследоват и опытно-констр работы(НИОКР).

На научн-техн потенціал страны влияют две групы факторов. 1-я образует кол-ые факторы- наличие в стране подготовленых научных исследователей, и матеріально-технического обеспечения НИОКР, прежде всего объем выделяемых на науку и научное обслуживание финансовых ресурсов. 2-я группа факторов (качественных) включает систему организации НИОКР. Приоритеты науч разработок , а также уровень развития такой отрасли как науч обслуживание.

Высокие темпы науч-тех прогресса во второй половине 19в привели к расширению тех-го обмена. Международный тех-кий обмен может осуществляться: 1) на не коммерческой основе (науч-тех публикации, конференции, симпозиумы, миграция ученых и специалистов), этот обмен распространяется на фундаментальные НИОКР; 2) на коммерческой основе (передача на условиях лицензионного соглашения прав пользования изобретениями – патентов, лицензий, ноу-хау, т.е. секретов производства и технологического опыта и т.д.).

19. Вплив прямих іноземних інвестицій на розвиток країн латинської Америки.

В 90-е годы увеличился приток прямых иностранных инвестиций в латинскую Америку.

Так, в 1986-1991 его величина 9,5 млрд.$ возрос до 56 млрд.$ -1997, за счет Аргентины 6,3млрд.$ , Бразилии 16,3; Венесуэлы 4,9; Колумбии 2,4; Чили 5,4; Мексика 12,1. В результате объем накопленных иностранных инвестиций возрос с 48 млрд.$ 1980 и 124 млрд.$ 1990г до 375млрд.$ 1997г, причем 1/3 приходится на Бразилию (126 млрд.$ ) и ¼ на Мексику (87 млрд.$ ). В результате прямые иностранные инвестиции 1996г обеспечивали около 13% всех капиталовложений в основной капитал на континенте.

Тем неимение основным видом иностранного капитала являются портфельные инвестиции преимущественно в покупку ценных государственных бумаг, а не в акции компании. При ухудшении экономической ситуации эти “горячие деньги” быстро уходят из страны, предавая возможному финансовому кризису неизбежный характер. Так, в конце 98г иностранные инвесторы, подгоняемые сомнениями способностями бразильского правительства покрыть 65-млрдный

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 28

Похожие работы: