Главная >> Реферат >> Банковское дело

1 2 3 4

Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Валютні обмеження передбачають певні заходи по регулюванню валютних операцій резидентів та нерезидентів, проведенню ними платежів, інвестицій, порядку переказів національної та іноземної валюти за кордон, порядку репатріації прибутку. Валютне регулювання, можна розглядати як комплекс заходів (законодавчих, адміністративних, економічних, організаційних) та як складову валютної політики країни, спрямованої на встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями і приєднання країни до світового валютного ринку

Більшість країн, котрі мають зараз вільний валютний ринок та вільноконвертовану валюту (майже всі країни Західної Європи, США, Японії та інші) в своїх економічних перетвореннях використовували політику жорстких обмежень щодо руху капіталу та проведення поточних валютних операцій до того, як з’явилась можливість повністю відмовитись від них.

Коли валютні ринки стають відкритими, державі треба прикласти чимало зусиль, щоб перебороти наслідки грошово-кредитної недисциплінованості. Щоб уникнути ризику, пов'язаного з відтоком капіталу, нестійкістю арбітражних операцій уряд повинен проводити дуже зважену політику.

Приплив капіталу, як правило, призводить до підвищення курсу національної валюти в реальному вираженні і може впливати на конкурентоспроможність і внутрішні заощадження. Проте він може мати і дестабілізуючий вплив, оскільки надзвичайно швидко реагує на короткострокові негаразди у функціонуванні фінансової системи. Як показує досвід, такі ситуації можуть швидко поширитися на інші країни і навіть регіони.

Основними цілями валютного контролю є захист економіки країни від різких коливань грошово-кредитної системи та зменшення валютних резервів, спричинених рухом капіталу. А також забезпечення національної, в тому числі економічної безпеки.

Ізольованість національних валютних ринків один від одного, не забезпечує раціонального використання вільних коштів для задоволення потреб як національної, так і світової економіки. Україні добре знайома ця ситуація, яка не сприяє ні розвитку торгівлі, ні промисловості.

Початок європейської та світової фінансової інтеграції дозволить посилити раціональність розміщення грошових ресурсів у світовому масштабі. Дерегламентація ринків і валютних ринків зокрема, дозволить діяти фактору конкуренції в задоволенні національних потреб, надаючи для цього вільні грошові кошти різних країн.

Не дивлячись на загальну тенденцію до створення вільних ринків, в багатьох країнах існує рух і в протилежному напрямку. Надмірний лібералізм стає причиною виникнення різноманітних вимог і стає важко розуміти які з них слід задовольняти, а які ні.

Офіційні правила і положення коливаються між такими крайнощами, як повністю контрольовані ринки, до повної свободи в усіх аспектах. Розвиток внутрішнього валютного ринку промислово розвинутих країн Західної Європи, США, Японії, а також зміцнення зв'язків цих країн з міжнародними валютно-фінансовими структурами призвели до провадження важливих реформ грошово-кредитної політики і послабленню валютного контролю. В результаті на даний час в цих країнах значно розширені права резидентів і відмінені основні обмеження на операції, які проводять нерезиденти. Регулювання руху капіталу стало поступово забезпечуватися ринковими механізмами та інструментами грошово-кредитної політики. Нормальне функціонування валютного ринку досягається шляхом поступової лібералізації різноманітних обмежень.

Бажаючи досягнути стабілізації стану валютного ринку держава може втручатися в його діяльність як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції іноземної валюти. Що стосується економічних заходів впливу, то вони, в кінцевому результаті, зводяться до впливу на динаміку валютного курсу. Однак в Україні, з нерозвиненим валютним ринком, застосовуються і неекономічні заходи, які забезпечують збільшення пропозиції і зменшення попиту на іноземну валюту шляхом певної регламентації, яка відміняється по мірі досягнення певної цілі. У процесі лібералізації валютного регулювання, для державних органів дуже важливо виходити не з абстрактної корисності чи шкідливості наявності того чи іншого обмеження. Обов'язково слід врахувати оцінку його впливу різними групами суб'єктів ринку з врахуванням їх впливу в суспільстві і коректувати з врахуванням цього свої дії. В цьому, власне, і полягає сутність будь-якої, в тому числі і валютної політики. Отже уряд та центральний банк, здійснюючи валютне регулювання, повинні виходити у своїй практиці з того, що в цій сфері різноманітні суб'єкти валютного ринку мають різні, інколи протилежні інтереси.

У дисертаційному дослідженні простежується закономірність у розвитку валютного ринку України та європейських країн і робиться висновок про те, що розвинутий валютний ринок дає для суб'єктів ринку можливість обійти обмеження як легальним так і не легальним шляхом. Ефективність адміністративних обмежень обумовлюється як можливостями державних органів, так і силою спонукальних мотивів щодо їх порушення (політична нестабільність, нереальність валютного курсу, високі ставки оподаткування). Світовий досвід свідчить, що країни зі слабкою макроекономічною політикою і невизначеними економічними перспективами не можуть забезпечити ефективний контроль за проведенням операцій з іноземною валютою навіть при використанні “драконівських” заходів адміністративного впливу. Ефективними подібні обмеження можуть бути лише в тому випадку, якщо вони доповнюються суттєвими перевагами розміщення капіталу в національну економіку у порівнянні з можливостями експорту капіталу за кордон.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Проведене дослідження валютного ринку України та діяльності банків на ньому, дозволяє зробити висновок про те, що ступінь розвитку національного валютного ринку повинен бути адекватним не тільки досягнутому рівню еволюції світового валютного ринку, але й рівню розвитку системи ринкових відносин даної країни.

2. Розвиток валютного ринку України, зростання обсягу експортно-імпортних операцій, збільшення обсягу іноземного інвестування досить гостро поставили проблему підвищення рівня ризику операцій з іноземною валютою. Через недостатню розвиненість фінансово-кредитної системи, відсутність ринкової інфраструктури для українських банків, спектр методів хеджування (які застосовуються у зарубіжній практиці) дуже обмежений, тому в даних умовах варто звернути увагу на правильний вибір валюти розрахунків; регулювання валютної позиції; конверсійні та арбітражні операції.

3. При недостатності джерел кредитування і значній заборгованості України, в якості одного із способів організації міжнародної торгівлі рекомендовано використання форм зустрічної торгівлі.

4. Репатріація валютних прибутків із-за кордону і їх зарахування на рахунки уповноважених банків повинна мати обов'язковий характер до тих пір поки не буде досягнуто стійкої і тривалої рівноваги платіжного балансу країни.

5. Визначаючи напрями валютного регулювання, державні органи повинні приймати до уваги як різне значення тієї чи іншої групи суб'єктів в економічному житті країни, так і різну ступінь зацікавленості їх у вирішенні окремих питань валютного регулювання. Дуже важливо, щоб при цьому не тільки була врахована “питома вага” інтересів різноманітних суб'єктів ринку, але й щоб у цілому система валютного регулювання відповідала вимогам логіки, а не являла собою просто суміш різних рішень, обумовлених лише прагненням компромісу.

6. Подальший розвиток системи валютного регулювання повинен бути послідовним, хоча темпи змін можуть прискорюватися чи сповільнюватися, в залежності від конкретної економічної та політичної ситуації. Також дуже важливо, щоб у процесі розвитку системи валютного регулювання була присутня певна послідовність дій для того, щоб не порушувати досягнуту узгодженість інтересів різноманітних суб'єктів економічної системи.

7. Центральний банк, незважаючи на подальшу лібералізацію валютного регулювання, повинен впроваджувати правила, які б забезпечували більшу міцність банківської системи та стабільність валютного ринку, оскільки переваги валютного контролю полягають не лише у прямому “механічному впливові” на фінансові потоки між Україною і закордоном, але й також і в його стримуючому психологічному ефекті.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Боришкевич О.В. Євроринок і його основні фінансові інструменти // Вісник Національного банку України. - 2005. - №5 - с.26-30. - 0,8 др. арк.

2. Боришкевич О.В. Тенденції розміщення депозитарних розписок. // Вісник Національного банку України. - 2005. - №11 - с.46-48. - 0,6 др. арк.

3. Боришкевич О.В. Валютне кредитування в Україні: проблеми та перспективи. // Банківська справа. - 2005. - №2 - с.43-46. - 0,5 др. арк.

4. Боришкевич О.В. Проблеми формування ринку валютних кредитів. // Економіка та підприємництво. Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Вип.1. К.: КНЕУ, 2005. - с.151-154. - 0,2 др. арк.

АНОТАЦІЯ

Боришкевич О.В. Банки на валютному ринку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. - Фінанси грошовий обіг і кредит, - Київський національний економічний університет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням діяльності банків на валютному ринку. Коло питань, які розглядаються у роботі включає аналіз сучасного стану валютного ринку України та види операцій, які на ньому проводяться, питання формування валютного курсу. Значна увага приділена валютному регулюванню і валютному контролю, як елементам макроекономічних перетворень в Україні. Проаналізовано перший досвід використання фінансових інструментів з метою забезпечення управління валютними ризиками.

Ключові слова: валютний ринок, валютна позиція, хеджування, валютний курс, валютне регулювання.

АННОТАЦИЯ

Боришкевич Е.В. Банки на валютном рынке Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 -финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2007.

Диссертация посвящена вопросам деятельности банков на валютном рынке, а также проблемам развития и функционирования самого валютного рынка. В странах с переходной економикой существует опасность недооценки валютного рынка как такового, которое определяется теми функциями, которые он выполняет в общей системе рыночных отношений.

Одним из важнейших элементов при расмотрении валютного рынка является валютный курс. Вопрос о так называемом реальном уровне валютного курса выступает одним из сложнейших как в теории так и в парактике. В иследовании сделано акцент на том, чтобы правительство устанавливало валютный режим с учетом конкретной экономической ситуации и конкретных политических задач.

Для международных валютных отношений современного этапа характерно сочетание нестабильности, достаточно высокой степени неопределенности процесов и одновременно углубление координации валютной политики государств в этой области. Координация валютной сферы происходит как на уровне правительств, так и в рамках межгосударственных валютно-финансовых организаций. Интеграция Украины в мировую экономику предполагает рост обьема операций на мировом валютном рынке. В работе расмотрены вопросы участия Украины на рынке евровалют и в деятельности международных валютно-кредитных и финансовых организаций.

В дисертации наряду с основополагающими категориями, характеризующими международные валютные отношения, расматриваются важнейшие черты современного состояния украинского валютного рынка, при этом большое внимание уделено вопросам валютного регулирования и валютного контроля как элемента макроэкономических преобразований в Украине. Поэтому в работе отмечается, что в процесе либерализации валютного регулирования чрезвычайно важно исходить не из абстрактной полезности того или иного ограничения, а следует учитывать его воздействие на различные групы субьектов рынка и их влияния на функционирование валютного рынка.

Коммерческим банкам как субьектам валютного рынка принадлежит важная роль в осуществлении операций между участниками национального и международного валютных рынков. При расмотрении валютных операций комерческих банков особое внимание уделено срочным валютным операциям, обьем которых постоянно растет в мире и которые осваиваются все большим числом украинских банков.

Основываясь на достижениях мирового опыта использование новых финансовых инструментов с целью обеспечения управления валютными рисками, в диссертации проанализировано первый опыт использования этих инструментов как способ хеджирования рисков в Украине и раскрыто перспективы их развития.

В диссертационной работе особое место уделено проблемам управления открытой валютной позицией, поскольку операции коммерческих банков с иностранной валютой несут в себе опасности даже в условиях либерального валютного законодательства и, как правило, требуют регулирующего вмешательства со стороны государства. Нельзя допустить чтобы чрезмерная концентрация иностранной валюты в банках, во - первых, ущемляла интересы импортеров (а это может произойти в условиях постоянной депрециации курса национальной валюты, когда банки будут накапливать иностранную валюту с целью хеджирования, что обострит спрос на рынке) и во-вторых, повышала риск ликвидности банков в случае неблагоприятного изменения валютных курсов. В качестве защиты от подобных опасностей центральные банки используют установление коммерческим банкам лимита открытой валютной позиции. Обычно лимит устанавливается в виде предельной доли открытой чистой (нетто) позиции банка (длинной или короткой) по каждой иностранной валюте, с которой он осуществляет операции по отношению к собственному капиталу.

Вопрос о величине лимитов, устанавливаемых отдельными банками (внутренние лимиты) относится к категории сложных проблем. На практике внутренние лимиты являются болие скрупулезно расчитанными. Чем это делается центральными банками.

В условиях структурной перестройки украинской економики появились широкие возможности для внешнеэкономической деятельности предприятий. Углубление внешнеэкономических связей стало предпосылкой для расширения валютных рассчетов с участием банков.

Большое значение в диссертации уделено вопросам организации и технологии рассчетов с использованием аккредитива, инкассо, приминения в рассчетах векселей и предложены практические рекомендации по использованию различных форм международных рассчетов.

Ключевые слова: валютный рынок, валютная позиция, хеджирование, валютный курс, валютное регулирование.

1 2 3 4

Похожие работы: