Главная >> Реферат >> Банковское дело

1 2 3

Крім того, протягом усього періоду обігу та погашення боргових зобов’язань в іноземній валюті муніципальний емітент має оплачувати відрахування до Пенсійного фонду за купівлю валюти, комісійні платежі, пов’язані із обслуговуванням валютних рахунків, актуальними залишаються і валютні ризики. Нівелювати ці додаткові втрати місцевого бюджету, пов’язані із обслуговуванням зовнішнього боргу, може лише різниця у відсоткових ставках на зовнішньому та внутрішньому ринках, яка відчутна лише тоді, коли залучається велика кількість позикових коштів. Зокрема, нинішнього року Київ має намір здійснити випуск єврооблігацій обсягом до 300,0 млн. дол. США. При цьому, враховуючи запланований випуск, боргове навантаження на доходну частину консолідованого бюджету міста Києва, прогнозний обсяг якої без урахування трансфертів за обрахунками Київської міської ради становитиме 12,0 млрд. грн., залишатиметься помірним. Позитивний досвід розміщення муніципальних облігацій Києвом певною мірою спонукає інші міста України виходити на зовнішні ринки запозичень. Тим більше, що 2007 року, після внесення відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 2007 від 2003 року, місцеві органи влади отримали право випускати облігацій зовнішньої місцевої позики. З іншого боку, фінансові можливості Києва як в силу столичного статусу, так і особливостей українського бюджетного законодавства, більші за обласні центри України. Зрештою, обсяг позики, яку має залучити Київ у 2007 році - більший за обсяг бюджету більшості обласних центрів України. При цьому середній обсяг внутрішнього запозичення, який здійснювали українські міста протягом 2003-2006 років - приблизно 25-30 млн. грн. Відтак вихід більшості міст України на зовнішні ринки муніципальних запозичень, є, наразі, проблематичним як з огляду їх матеріально-фінансових можливостей, так і параметрів запозичень, які, зазвичай, здійснюються на зовнішніх ринках капіталу. Не випадково, що нині реалізувати свій потенціал у сфері здійснення зовнішніх запозичень мають наміри лише Одеса та Харків. Натомість українські міста можуть скористатися усіма перевагами нинішнього етапу розвитку внутрішнього ринку місцевих запозичень. Загальнодержавна позитивна макроекономічна динаміка, яка створює передумови для зміцнення ресурсної бази міст, а також розвиток кредитної культури на фінансовому ринку України та її адаптація до європейських та світових норм, що зокрема проявляється у поширенні практики рейтингування позичальників (емітентів) та їх боргових зобов’язань, надають можливість українським муніципалітетам здійснювати запозичення за невисокими ставками та на триваліший термін. При цьому, в міру збільшення рівня кредитоспроможності міст, передумовами чого мають стати удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин, запровадження планування місцевих бюджетів на середньострокову перспективу та зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування через передачу окремих джерел доходів місцевим бюджетам (частина податку на прибуток, збір за спеціальне водокористування, плата за видачу ліцензій та інших), органи місцевого самоврядування України, зможуть стати учасниками міжнародного ринку капіталу.

Творче завдання: проблеми вітчизняної системи місцевих позик і шляхи їх вирішення

На підставі аналізу сучасного стану розвитку ринку муніципальних запозичень, встановлено, що Україна значно відстає в процесах становлення цього ринку від зарубіжних країн, що негативно відображається на соціально-економічному розвитку її міст, та фінансової системи. Зазначений стан розвитку цього ринку обумовлюється не тільки обєктивними економічними причинами, але і відсутністю необхідної правової бази та ґрунтовних теоретичних розробок цієї проблематики, включаючи і дисертації.

Сучасний ринок муніципальних запозичень є інститутом, що створює та забезпечує обіг фінансових активів, які є постійним джерелом боргового фінансування інвестиційних програм та проектів органів місцевого самоврядування та інших місцевих влад. Цей ринок має свою організацію, що включає правові норми органів державного регулювання, саморегулівні організації, депозитарно-клірингові системи, фінансових посередників, фінансові інститути та інструменти, установи, що забезпечують аналітичне, правове та інформаційне забезпечення, мінімізацію ризиків, а також відповідні економічні відносини. Основні елементи цієї системи пройшли тривалу еволюцію, що супроводжувалася розвитком теорії та практики комунального кредиту. За сучасних умов комунальний кредит набув розвинених форм, зокрема, таких як банківські позики, позики спеціалізованих урядових і неурядових установ, інвестиційні позики бюджетів, взаємні позики органів місцевого самоврядування, позики комунальних підприємств, короткострокові вексельні позики, єврооблігаційні позики та ін. В Україні зазначені форми комунального кредиту знаходяться лише на початковій стадії розвитку.

Становлення ринку муніципальних запозичень в Україні відбувається за умов наявності глибоких протиріч між сучасними потребами суспільства та можливостями економіки України щодо їх задоволення. Розвиток суспільства довгий час супроводжувався погіршенням рівня життя людей, занепадом багатьох міст та інших населених пунктів, їх соціально-економічної інфраструктури, зменшенням обсягу послуг, що надаються державою та місцевими владами територіальним громадам. Основними особливостями становлення ринку муніципальних запозичень є вихід органів місцевого самоврядування на ринки позичкового капіталу за відсутності необхідної правової бази, інститутів та інструментів, що дозволяють здійснювати запозичення, слабкість фінансових ринків та низькі інвестиційні можливості національної економіки, фактична недоступність для більшості органів місцевого самоврядування зовнішніх ринків позичкового капіталу, перманентна нестабільність дохідної бази місцевого самоврядування, що обмежує його можливості здійснювати запозичення, низький рівень муніципального фінансового менеджменту.

Одною з перешкод на шляху розвитку інституту місцевих позик в Україні належать існування значних макрофінансових ризиків, обумовлених непрозорістю фінансових операцій на місцевому рівні, труднощами, пов’язаними з оцінкою ризикованості місцевих інвестиційних проектів, відсутністю навичок управління проектами на місцевому рівні, слабким захистом прав кредиторів щодо повернення вкладених коштів (держава не несе відповідальності за зобов’язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів). Високий рівень ризиків значно підвищує вартість місцевих позик, тим самим зменшуючи можливості їх застосування.

Законодавчо встановлюються сума запозичень, мета запозичень і напрями використання коштів, види забезпечення і способи захисту прав кредиторів. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду місцевого бюджету. Між тим, законодавством практично не унормовано питання захисту прав кредиторів, надання державних гарантій за місцевими позиками, інструменти цільового використання запозичених коштів, регламентацію предметів застави і процедури врегулювання дефолтів. Аналіз практики муніципальних запозичень в Україні свідчить також про обмежені можливості їх здійснення. Муніципальні запозичення здійснювали лише великі міста України та окремі області. Необґрунтованою є заборона на здійснення запозичень областями України та їх представницькими органами, запроваджена Бюджетним кодексом України. Через відсутність дієвого державного регулювання місцевих запозичень, вже на перших етапах їх розвитку, місто Одеса та Автономна Республіка Крим зіткнулись з дефолтами, що стало причиною заморожування таких запозичень майже на 5 років.

Аналіз сучасного стану та основних тенденцій розвитку ринків муніципальних запозичень в зарубіжних країнах, а також проблем становлення цього ринку в Україні дозволяє висловити наступні пропозиції щодо напрямів його подальшого розвитку. Доцільним є створення необхідних державно-правових умов розвитку ринку, ухвалення Закону України “Про місцеві запозичення та гарантії”, розробка та ухвалення нормативно-методичних актів, які регламентуватимуть порядок управління та обслуговування боргу органів місцевого самоврядування, законодавче визначення обєктів застави за муніципальними запозиченнями, форм їх гарантування, створення умов для місцевих запозичень в іноземній валюті, податкового стимулювання нерезидентів, які інвестують кошти у місцеві запозичення в Україні, утворення спеціальних та цільових фондів органів місцевого самоврядування для забезпечення та погашення муніципальних запозичень, запровадження процедур проведення “роуд-шоу” і на цій основі визначення обсягів та вартості запозичень та вдосконалення порядку реєстрації інформації про випуск облігацій місцевих позик, розширення переліку емітентів місцевих облігаційних позик, проектного використання запозичених коштів, стабілізації фінансового стану позичальників, обмеження сукупного муніципального боргу, створення банків комунального кредиту, синдикованого та взаємного кредитування, установ з управління комунальним боргом, мають бути запроваджені кілька груп муніципальних цінних паперів, зокрема облігації під загальні зобовязання, облігації під дохідні проекти, облігації промислового розвитку, облігації комунальних підприємств тощо. Необхідно вдосконалити діяльність Національного банку України на ринку муніципальних запозичень. Доцільно, щоб він брав під заставу 95% обсягу внутрішніх запозичень при здійсненні рефінансування, подібно до того, як це робиться з ОВДП. Слід запровадити процедури інформування Мінфіном України українських емітентів при їх виході на зовнішні ринки про обсяги та вартість їх запозичень. Міністерство фінансів України також в рамках системи управління державним боргом мало підтримувати ліквідність цінних паперів, емітованих від імені муніципалітетів України.

Таким чином, слід відмітити існування на ринку муніципальних позик ряду невизначених і проблемних моментів, які мають місце і в Україні: встановлення обмежень щодо обсягів кредитів, які можуть отримуватися за рахунок муніципальних облігацій; застосування гарантій та заходів щодо забезпечення місцевих позик; вирішення ряду принципових питань стосовно виплати боргу в разі дефолту органів місцевого самоврядування та ін.

Для врегулювання місцевих запозичень з метою мінімізації можливості неефективного використання запозичених коштів необхідно здійснити ряд заходів як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Так, пропонується:

посилити державний контроль над здійсненням місцевих запозичень через забезпечення відповідального планування витрат, фінансованих позиками;

запровадити обов’язковий супровід місцевих позик деталізованими програмами використання запозичених коштів та планами погашення боргів;

здійснювати широке інформування суспільства про умови та цілі запозичення.

Висновки

Ефективне функціонування органів місцевого самоврядування є необхідною запорукою державного розвитку. Місцеві фінанси є найважливішою основою загальнодержавної фінансової системи - саме вони забезпечують реальне самоврядування, яке не може існувати без власних фінансових джерел. Залучення міськими радами додаткових коштів шляхом випуску цінних паперів, зокрема муніципалітетних облігацій, суттєво сприяє вирішенню фінансових труднощів та дозволяє реалізовувати великі інвестиційні проекти.

Слід відмітити, що в Україні ринок місцевих позик тільки починає розвиватися та вимагає особливої уваги, становлячи особливу актуальність для усієї нашої держави у цілому.

По-перше, реалізація муніципальних облігацій може стати важливим напрямком диверсифікації боргової політики держави, особливо в умовах збереження негативного сальдо запозичень.

По-друге, вихід муніципалітетів на зовнішні ринки запозичень, враховуючи вартість випуску даних емісій, а також їх мінімальний ліквідний розмір (за даними експертів, це 80-100 млн. доларів), потребує децентралізації бюджетного процесу, збільшення дохідної частини місцевих бюджетів та дозволить зменшити надмірну фінансово-економічну залежність місцевих бюджетів від державного, що сприятиме просуванню до норм міжбюджетних відносин, прийнятих у Євросоюзі.

По-третє, збільшення ролі місцевих бюджетів, дозволить більш ефективно використовувати запозичені кошти, стимулювати інноваційну та інвестиційну діяльність на регіональному рівні, фінансувати соціальну сферу, у підсумку сприятиме загальному економічному відродженню регіонів.

Таким чином, ринок місцевих позик є органічною складовою сучасної економічної системи. Питання його розвитку комплексне і багатогранне. Вирішення вищезазначених труднощів сприятиме подальшому розвитку цього сегменту фондового ринку, збільшенню його ліквідності та зацікавленості в ньому з боку інвесторів. Це потребуватиме органічного поєднання заходів монетарної, валютно-курсової та бюджетно-податкової політик, загального розвитку фондового ринку як складової фінансової системи держави.

Використана література

1. Бюджетний кодекс України

2. Савенко О. "РИНОК МУНІЦИПАЛЬНИХ ОБЛІГАЦІЙ" // Ринок цінних паперів України. - 2007, № 1-2

3. Румянцев С. "РОЗВИТОК РИНКУ МУНІЦИПАЛЬНИХ ОБЛІГАЦІЙ" // Цінні папери України. - 2006, № 8-9

4. http: // www. stolytsya. kiev. ua

5. Ткачук Т. Децентралізована державна позика як пріоритетне джерело фінансування потреб регіонів // Вісник НБУ. - 2004. - №8. - с.12-14.

6. ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”.

7. Постанова КМУ від 24 лютого 2003 року №207 “Про затвердження порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів”.

8. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. пос. - К.: Знання, КОО, 1999. - 487 с.

9. Луніна І., Вахненко Т. Підвищення ефективності місцевих запозичень в Україні // Економіст. - 2005. - №10. - С.38-41.

10. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навч. пос. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 560 с.

1 2 3

Похожие работы: