Курсовая работа : Оцінка хімічної обстановки внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті з виливом небезпечних хімічних речовин 


Полнотекстовый поиск по базе:

Главная >> Курсовая работа >> Безопасность жизнедеятельности


Оцінка хімічної обстановки внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті з виливом небезпечних хімічних речовин




Міністерство освіти та науки України

Кафедра біотехнології та

безпеки життєдіяльності

РЕФЕРАТ

З курсу «Цивільна оборона»

На тему: «Оцінка хімічної обстановки внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті з виливом небезпечних хімічних речовин»

Варіант №23 «А»

Виконала: студентка групи

Перевірив:

\

\

Дніпропетровськ

2007

ПЛАН

Вступ

1 Загальна характеристика небезпечних хімічних речовин

2 Терміни та визначення

3 Вплив метеоумов на поведінку небезпечних хімічних речовин в атмосфері

Глава І Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої

аварії на хімічно небезпечному об'єкті з виливом небезпечних

хімічних речовин

Глава ІІ Визначення характеру небезпечних хімічних речовин, засобів

захисту та відповідних дій при аварії на залізничному транспорті з

виливом НХР (аварійна карточка)

Заключна частина

1 Організація оповіщення у надзвичайних ситуаціях

2 Дії працівників та керівництва хімічно небезпечного об'єкту в разі

виникнення аварії

3 Висновки

ВСТУП

1 Загальна характеристика НХР

Небезпечні речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, а також шкірні покриви і слизисті оболонки.

Дія НХР на організм людини обумовлена їх физико-хімічними властивостями. Група хімічно небезпечних і шкідливих виробничих чинників по характеру дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи:

1. Загальнотоксичної дії - більшість промислових небезпечних речовин. До їх числа можна віднести ароматичні вуглеводи (бензол, толуол, ксилол, нітробензол, анілін і ін.). Великою токсичністю володіють ртуть-органічні з'єднання, фосфорорганічні речовини.

2. Дратівливою дією володіють кислоти, луги, а також хлор- фтор- сіро- і азотовмістні з'єднання (фосген, аміак, оксиди сірки і азоту, сірководень). Всі ці речовини об'єднує те, що при контакті з біологічними тканинами вони викликають запальну реакцію, причому в першу чергу страждають органи дихання, шкіра і слизисті оболонки очей.

3. До сенсибілізующим відносяться речовини, які після щодо нетривалої дії на організм викликають в ньому підвищену чутливість до цієї речовини. При подальшому навіть короткочасному контакті з цією речовиною у людини виникають бурхливі реакції, що найчастіше приводять до шкірних змін, астматичних явищ, захворювань крові. Такими речовинами є деякі з'єднання ртуті, платина, альдегіди (формальдегід).

4. Канцерогенні речовини, потрапляючи в організм людини, викликають розвиток злоякісних пухлин. В даний час є дані про канцерогенну небезпеку для людини порівняно невеликої групи хімічних сполук, що зустрічаються у виробничих умовах. До їх числа перш за все відносять поліциклічні ароматичні вуглеводні, які можуть входити до складу сирої нафти, але в основному утворюються при термічній (вище 350°) переробці пальних копалин (кам'яного вугілля, деревини, нафти, сланців) або при неповному їх згоранні.

Найбільш вираженою канцерогенною активністю володіють 7,12-дилитил без(а) - антрацен; 3,4-бензапирен, 1,2-бензантрацен. Канцерогенні властивості властиві і продуктам нафтопереробної і нафтохімічної промисловості (мазуту, гудрону, нафтовому коксу, бітумам, маслам, сажа). Канцерогенними властивостями володіють ароматичні аміни, що в основному є продуктами аніліно-фарбової промисловості, а також пил азбесту.

5. Отрути, що володіють мутагенною активністю, впливають на генетичний апарат зародкових і соматичних кліток організму. Мутації приводять до загибелі кліток або до функціональних змін. Це може викликати зниження загальної опірності організму, раннє старіння, а в деяких випадках важкі захворювання. Дія мутагенних речовин може позначитися на потомстві (не завжди першого, а, можливо, другого і третього поколінь).

Мутаційною активністю володіють, наприклад, етіленамін, уретан, органічні перекиси, іприт, оксид етилену, формальдегід, гидроксиламін.

6. До речовин, що впливають на репродуктивну функцію (функцію відтворення потомства), відносять бензол і його похідні, сірковуглець, хлоропрен, свинець, сурму, марганець, отрутохімікати, нікотин, етіленамін, з'єднання ртуті.

Існують і інші різновиди класифікацій небезпечних речовин, наприклад, по переважній дії на певні органи або системи організму людини, по основній шкідливій дії (задушливі, дратівливі, нервові (нейротропні), кров'яні отрути, печінкові), по взаємодії з ферментними системами, по величині середньо смертельної дози.

По ступеню дії на організм людини всі шкідливі підречовини підрозділяються на чотири класи:

  1. речовини надзвичайно небезпечні (3,4-бензапирен, ртуть, свинець, озон, фосген);

  2. речовини високо небезпечні (оксиди азоту, бензол, йод, марганець, мідь, сірководень, їдкі луги, хлор);

  3. речовини помірно небезпечні (ацетон, ксилол, сірчистий ангідрид, метиловий спирт);

  4. речовини малонебезпечні (аміак, бензин, скипидар, етиловий спирт).

Слід мати на увазі, що і малонебезпечні речовини при тривалій дії можуть при великих концентраціях викликати важкі отруєння.

Клас небезпеки речовини встановлюють по таблиці ГОСТ 12.1.007-76, залежно від гранично допустимої концентрації (ГДК) в повітрі робочої зони (мг/м3), середньої смертельної дози при введенні в шлунок (міліграм/кг), середній смертельній концентрації в повітрі (мг/м3), коефіцієнта можливого інгаляційного отруєння, зони гострої дії, зони хронічної дії.

2 Терміни та визначення

Наведені терміни та визначення використовуються в Методиці прогнозування наслідків виливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті.

Небезпечна хімічна речовина (далі - НХР) – хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю.

Хімічно небезпечний об'єкт (далі - ХНО) - промисловий об'єкт або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу одна або декілька НХР.

Аварія з НХР – це подія техногенного характеру, що сталася на хімічно небезпечному об'єкті внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних чи експлуатаційних причин або випадкових зовнішніх впливів, що призвела до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів з виливом (викидом) НХР в атмосферу і реально загрожує життю, здоров'ю людей.

Хмара НХР – суміш парів і дрібних капель НХР з повітрям в обсягах, небезпечних для довкілля.

Первинна хмара НХР – це параподібна частина НХР, яка є в будь-якій ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка входить в атмосферу безпосередньо при руйнуванні ємності без випару з підстильної поверхні.

Вторинна хмаоа НХР – це хмара НХР, яка виникає протягом певного часу внаслідок випару НХР з підстильної поверхні.

Зона можливого хімічного забруднення (далі - ЗМХЗ) – територія, у межах якої під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини конценраціями.

Зона хімічного забруднення НХР – територія, яка включає осередок хімічного забруднення, де фактично розлита НХР, і ділянки місцевості, над якими утворилась хмара НХР.

Прогнозована зона хімічного забруднення – розрахункова зона в межах ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.

3 Вплив метеоумов на поведінку НХР в атмосфері

Основними метеорологічними умовами, які впливають на поведінку небезпечно хімічних речовин в атмосфері є: температура, тиск, хмарність, вологість, опади, швидкість вітру, а також ступінь вертикальної стійкості повітря.

Наведемо деякі приклади впливу метеоумов. На випаровування пари НХР великий вплив має вітер, тому, в населених пунктах, лісах, на перехрестній місцевості стійкість зараження ними буде вище, ніж на відкритій. Чим вища температура, тим швидше відбувається дифузія частинок НХР з повітрям, що приводить до швидкого випаровування.З одного боку це добре, бо концентрація НХР зменшується, але з іншого боку – це призводить до утворення більшої площі розповсюдження НХР. Якщо під час аварії випадали опади у вигляді дощу, то це могло привести до того, що деякі НХР можуть сполучатися з водою і утворювати похідні сполуки, які стають набагато небезпечними.

Глава І

Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої

аварії на хімічно небезпечному об'єкті з виливом цианістого водню

Завдання

На ХНО, який розташований на відстані 3 км від певного населеного пункту є джерело хімічної небезпеки з ціаністим воднем кількістю 5 тонн в певних виробничих умовах:

  • Чисельність робочої зміни:максимальна–160 чол.,мінімальна–130 чол.

  • Забезпеченність робочих протигазами – 60 %.

  • Число мешканців населеного пункту – 800 чол.

  • Число мешканців, що проживає в радіусі ЗМХЗ – 3000 чол.

Метеоумови:

  • Швидкість вітру в приземному шарі – 1 м/с.

  • Температура повітря - 20ºС.

  • Ступінь вертикальної стійкості повітря – інверсія.

Примітка:

  • Азимут напрямку домінуючого в районі розміщення ХНО вітру –

135º, умовно заданий населений пункт знаходиться на осі напряму

вітру.

  • Умови виробничого процесу – розлив: «вільний».

Розрахунки

Ціаністий водень або синільна кислота являється важливим промисловим продуктом та може бути отримана каталітичною взаємодією аміака, метану та кисню повітря:

СН4 + NH3 HC N

Синільна кислота – легколетюча рідина без кольору з запахом гіркого мигдалю. Володіє слабкими кислотними властивостями Кα = 4,9 · 10-10, температура кипіння – t = 26,7 ºС, температура плавлення - t = 13,3 ºС. Густина рідкої синільної кислоти при температурі 18 °С рівна 0,7 г/см3, тобто вона легша за воду; з водою змішується у всіх відносинах, легко розчинна в органічних розчинниках, фосгені. Пари синільної кислоти легші за повітря. Максимальна їх концентрація при температурі 20°С - 873 міліграм/л. Висока летючість синильної кислоти дозволяє створювати концентрації, що забезпечують швидку поразку живої сили. Ціаністий водень використовується для виготовлення акрілонітрила, метилметакрилата та ін. і являється сильною отрутою, що паралізує дихальні центри.

Отруєння синільною кислотою може відбутися при вдиханні її пари, резорбції через шкіру отрути в газоподібному і рідкому стані, а також при попаданні рідкої синільної кислоти в шлунково-кишковий тракт (із зараженою водою або їжею).

При отруєнні через рот смертельною дозою синильної кислоти для людини є 1 міліграм на 1кг мас тіла людини.

  1. Визначаємо глибину зони можливого хімічного забруднення:

    • Гтаб.- таблична глибина зони забруднення, що береться із значення глибини розповсюдження хмари забрудненого повітря хлором, яке відповідає умовам, за яких виникла аварія з ціаністим воднем, і множиться на коефіцієнт для даної речовини.

Гтаб.(хлор) = 12,8 км, К = 0,97, тоді Гтаб. = 12,8 · 0,97 = 12,42 км

    • Гк – глибина зони з урахуванням значення коефіцієнта зменшення глибини зони, з урахуванням умов розливу ціаністого водню.

Для умови розливу «вільно», Кз = 1, тоді:

Гк = Гтаб./ Кз = 12,42 км

    • Гмакс. – глибина максимального значення переносу повітряних мас:

Гмакс. = 4 · V,

де V – швидкість хмари забрудненого повітря, яку вибираємо по таблиці залежно від швидкості повітря та ступеня вертикальної стійкості повітря.

V = 5 км/год , тоді Гмакс. = 4 · 5 = 20 км

    • Гмін. – глибина зони, яка дорівнює меншому значенню з Гмакс та Гтаб. Отже, Гтаб.< Гмакс, тоді Гмін. = 12.42 км

  1. Визначаємо час підходу забрудненого повітря до заданого населеного пункту:

t = X / V = 3 / 5 = 0,6 год = 36 хв

де X – відстань від певного населеного пункту до ХНО, V – швидкість хмари забрудненого повітря

  1. Визначаємо час випаровування ціаністого водню, що може бути розлитим внаслідок аварії:

Т = (h - d) / (К2 · К4· К7)

де h – висота шару вилитого ціаністого водню, що дорівнює 0,05 м; d – густина ціаністого водню, що рівна 0,687 т/км2; К2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей – 0.055; К4 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру – 1; К7 – коефіцієнт, який враховує температуру повітря – 1.

Т = (0,05 · 0,687) / (0,055 · 1· 1) = 0, 624 год = 37,5 хв

  1. Визначаємо площу зони можливого хімічного забруднення:

SЗМХЗ = 8,72 · 10-3 · Гмін.2 ·φ

де φ – коефіцієнт, який умовно дорівнюється кутовому розміру зони і приймається рівним 360º

SЗМХЗ = 8,72 · 10-3 · 12,42 2 ·360 = 484,24 км2

  1. Визначаємо площу прогнозованої зони хімічного забруднення :

SПЗХЗ = К · Гмін.2 · N0,2

де К – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, К= 0,081; N – час, на який розраховується глибина ПЗХЗ, N = 4 год.

SПЗХЗ = 0,081 · 12,42 2 · 40,2 = 16,487 км2

  1. Визначаємо ширину прогнозованої зони хімічного забруднення при інверсії:

Ш = 0,3 · Гмін.0,6 = 0,3 · 12,42 0,6 = 1,36 км

  1. Визначаємо можливі втрати серед робітників об'єкту та населення і їх структуру в умовах можливої аварії з розливом ціаністого водню:

Керуючись відношенням забезпеченності протигазами та умовами перебування людей можна зробити висновок: якщо процент забезпечення протигазами становить 60%, то можливі загальні втрати на відкритій місцевості – 40%, а в будівлях – 22%.

Нехай 50% населення використовують ватно-марлеві пов'язки, тоді:

800 чоловік


400 чоловік використали 400 чоловік не використали


40% втрат 50% втрат


160 чоловік 200 чоловік

Загальні втрати складають: 360 чоловік.

Структура втрат може розподілятися за такими даними:

    • Легкі – до 25%, що складає до 90 чоловік

    • Середньої тяжкості – до 40%, що складає до 144 чоловік.

    • Зі смертельними наслідками – до 35%, що складає до 126 чоловік.

  1. Визначаємо прилади для виявлення в атмосфері ціаністого водню та проведення хімічної розвідки.

Для виявлення ціаністого водню використовують універсальний газосигналізатор УГ-2, який вимірює конценрацію шкідливих парів в повітрі робочої зони виробничих приміщень. Визначення конценрації пару НХР в повітрі здійснюється за еталонами пофарбування індикаторів. Виміри проводяться 2-3 рази і оцінка здійснюється по середньому арифметичному значенню.

  1. Визначаємо необхідні розчини (речовини) для нейтралізації ціаністого водню та їх кількість, назвати технічні засоби, що використовуються при нейтралізації, способи і засоби ліквідації наслідків аварії з виливом ціаністого водню.

Для нейтралізації ціаністого водню необхідно розпилити воду в хмарі небезпечної речовини

  1. Визначаємо необхідні засоби індивідуального захисту в умовах виливу ціаністого водню. Визначаємо допустимий час перебування людей у засобах захисту шкіри за максимальним показником температури повітря в районі ХНО

При тривалому перебуванні в атмосфері з високою (більше 0,5 міліграма/л) концентрацією синильної кислоти без засобів захисту шкіри, не дивлячись на наявність протигаза, може відбутися отруєння в результаті резорбції отрути. Особливо небезпечне зіткнення з рідкою синильною кислотою, проте такий випадок в бойовій обстановці маловірогідний.

Надійно захищає в польових умовах від поразки синильною кислотою ізолюючі протигази.

Допустимий час перебування людей у засобах захисту шкіри при t =20ºС складає 0,8 години. Для збільшення часу постійного знаходження людей в ізолюючих засобах захисту шкіри можно використати охолоджуючі екрани із бавовнянопаперової тканини, які одягають поверх захисного одягу і періодично змочувати водою з температурою не більше + 20ºС.

  1. Складаємо схему зони можливого хімічного забруднення по довгостроковому прогнозуванні з показом на ній прогнозованої зони хімічного забруднення з урахуванням домінуючого в районі ХНО напрямку вітру.

Висновки: Внаслідок аварії на ХНО трапився вилив 5 тонн ціаністого водню.

При швидкості вітру 1 м/с та СВСП – інверсія утворилася зона можливого хімічного забруднення в вигляді сектору під кутом 360º, глибиною 12,42 км і площею – 484,24 км2

Ширина прогнозованої зони хімічного забруднення склала – 1,36 км.

Жилий масив,що розташований за 3 км від ХНО знаходиться в зоні хімічного забруднення. Уражаюча дія ціаністого водню на робітників розпочнеться зразу після аварії, час уражаючої дії розлитої НХР – 37,5 хв.

Хмара ціаністого водню підійде до населеного пункту через 36 хв.

Глава ІІ Визначення характеру небезпечних хімічних речовин, засобів захисту та відповідних дій при аварії на залізничному транспорті з виливом НХР (аварійна карточка)

Завдання

На залізниці сталася аварія з виливом пірідіну. На північ від місця розливу пірідіну,на відстані 130 м знаходиться озеро, а в радіусі 1 км розташовані населені пункти, підприємства, сільськогосподарські ферми. Азимут напрямку вітру – 225 º, зі швидкістю – 3 м/с.

Визначити характер НХР, засоби захисту та відповідні дії в осередку можливого хімічного ураження.

Розв'язування

  1. Небезпечний вантаж – пірідін, ступінь його токсичності – 2.

  2. Основні властивості пірідіну – рідина без кольору з неприємним запахом. У воді легко розчинна, пари цієї речовини важчі повітря і скупчуються в низьких ділянках поверхні. Основними видами небезпеки є : спалахує від іскри та полум'я; розлита рідина при нагріванні вивільнює спалахуючі пари; ємності можуть вибухати при нагріванні. Небезпека для людини: небезпечен при вдиханні, потрапленні в очі та на шкіру. Першими ознаками отруєння є: сухість і зуд шкіри, кашель, втрата свідомості, судоми.

  3. Засобами індивідуального захисту є : ізолюючий протигаз, респіратор РПГ-67А, захисний прорезиновий костюм, а також резинові рукавиці і чоботи.

  4. Нейтралізація пірідіну проводять за допомогою розпилення води для осадження парів. Якщо відбулися невеликі витоки, то промити великою кількістю води.

  5. Необхідні дії в різних умовах:

  1. загального характеру:

    • видалити сторонніх;

    • уникати низьких місць;

    • ізолювати небезпечну зону і дотримуватися правил

пожежної небезпеки;

    • в зону аварії входити тільки в захисному костюмі;

    • постраждалим надати першу домедичну допомогу.

  1. при викиді (розливу):

    • не торкатися до вилитої речовини;

    • заборонити маневрові роботи та рух потягів в небезпечній

зоні;

    • усунути джерело вогню, іскр;

    • ізолювати район в радіусі – 200м;

    • викликати на місце аварії пожежну службу;

    • усунути витікання, якщо це безпечно, або перелити вміст у

цілу цистерну;

    • при інтенсивному витоку огородити земляним валом

розлиту рідину, перекачати в іншу цистерну;

    • місце розливу залити великою кількісю води;

    • не допускати потраплення речовини у водоймища,

каналізацію.

  1. при пожежі:

    • ізолювати небезпечну зону в радіусі – 800м;

    • не наближатися до палаючих речовин;

    • охолоджувати ємності водою з максимальної відстані;

    • гасити з максимальної відстані мілкорозпиленою водою та

механічною піною.

  1. при загорянні:

    • використовувати сухий пісок, землю, кошму та ін.

    • користуватися вогнегасниками марок ОП, ОУ.

  1. Заходи першої допомоги при ураженні:

    • домедична допомога:

    • свіже повітря, міцний чай, кисень;

    • видалити речовину з шкіри та очей (30% розчин альбуцида).

    • перша медична допомога:

    • лужні інгаляції з преднізолоном,антибіотиками, ефедрином;

    • для зняття задухи – 1 мл 5% розчину ефедрина гідрохлорида

з 1 мл 10 % розчину кофеїну бензоата натрія під шкіру.

Висновки: Внаслідок аварії на залізниці трапився вилив пірідіну.

На залізниці сталася аварія з виливом пірідіну. На північ від місця розливу пірідіну,на відстані 130 м знаходиться озеро, а в радіусі 1 км розташовані населені пункти, підприємства, сільськогосподарські ферми. Азимут напрямку вітру – 225 º, зі швидкістю – 3 м/с.

Пірідін небезпечен при вдиханні та потрапленні в очі та на шкіру. Легко спалахує та скупчується в низинах. Першими озаками отруєння є сухість та зуд шкіри, кашель та слабкість. Засобами індивідуального захисту можуть бути ізолюючі протигази та респіратори РПГ-67А.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

1 Організація оповіщення у надзвичайних ситуаціях

Однією з головних умов максимального скорочення втрат серед населення при надзвичайних ситуаціях є його своєчасне оповіщення засобами радіо і телебачення. Для того, щоб населення вчасно включило ці засоби оповіщення, використовують сигнали транспортних засобів, а також переривисті гудки підприємств.

Основним засобом доведення до населення умовного сигналу про небезпеки на території є електричні сирени. Вони встановлюються по території міст і населених пунктів з таким розрахунком, щоб забезпечити, по можливості, їх суцільне звукопокриття. Для цього використовуються сирени зовнішньої установки типа С-40, які забезпечують радіус ефективного звукопокриття в місті близько 300-400 метрів.

Іншим ефективним засобом оповіщення людей зовні є мережі вуличних гучномовців, які виступають як неодмінний компонент практично всіх радіотрансляційних мереж міст і населених пунктів і є важливим елементом систем оповіщення населення. Вуличні гучномовці встановлюються в місцях найбільшого скупчення людей (жваві вулиці, торгові місця, площі, зупинки транспорту). Радіотрансляційні мережі (мережі дротяного віщання) забезпечують доведення інформації по проводах до квартирних радіоточок (гучномовців) і вуличних гучномовців. Проте вони вимагають постійного обслуговування і перевірки на предмет готовності. Не дивлячись на постійне скорочення кількості вуличних гучномовців, їх роль в сповіщенні іДля сповіщення і інформування населення в надзвичайних ситуаціях використовуються всі види віщання (дротяне, радіо- і телемовлення) на основі перехоплення програм віщання, що подаються на вузли дротяного віщання, радіомовні станції і передавачі звукового супроводу телемовлення. Це перехоплення програм віщання здійснюється відповідними органами управління ЦОНС за допомогою спеціальної апаратури.

Сигнали і тексти сповіщення записуються наперед на магнітні носії, які зберігаються в цих органах управління. У надзвичайних, таких, що не терплять зволікання випадках, допускається "жива передача" з органу управління без попереднього запису.

Високу ефективність в підготовці населення до самостійних дій може бути досягнута шляхом випуску спеціальних пам'яток, адресованих жителям конкретного міста або району. Такі пам'ятки можуть нести наступну інформацію: відомості про сигнали і інформацію оповіщення і порядок дій по ним; номери телефонів чергових служб міста або єдиної чергової-диспетчерської служби, оперативного чергового управління ЦОНС міста, об'єднаних диспетчерських служб житлово-експлуатаційних управлінь; найменування об'єктів, розташованих на території міста, типи хімічно

небезпечних речовин, використовуваних у виробництві, а також можливу глибину їх розповсюдження у разі аварії на об'єктах;
характеристику типів хімічно небезпечних речовин, заходи захисту від них і способи надання допомоги при поразках; загальний план міста (району) з вказівкою місць розташування потенційно небезпечних об'єктів і розмірів зон можливих заражень (руйнувань, затоплення), медичних установ, пунктів посадки на транспорт, органів виконавчої влади і органів управління ЦОНС, найбільш доцільних маршрутів евакуації, збірних евакуапунктів; адреси притулків і укриттів і ін.

2 Дії працівників та керівництва химично небезпечного об'єкту в разі виникнення аварії

здійснюють технічну експлуатацію апаратів та обладнання, де використовується НХР (далі - робітник), сповіщають про виникнення аварії з НХР чергового диспетчера та чергову зміну по прямим телефонам, установленим безпосередньо на робочрму місці. Після закінчення оповіщення робітник виконує свої обов'язки відповідно до порядку, викладеному в робочій інструкції та плані локалізації і ліквідації аварій.

Черговий диспетчер ХНО, отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади, міський відділ внутрішніх справ, а також спеціальні служби, що залучаються до проведення робіт в умовах аварії з НХР, та керівників підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.

3 Висновки

У наш час, при великій кількості хімічно небезпечних підприємств та халатному відношенню до правил технологічного процесу, дуже актуальним постає питання про оцінку можливої хімічної обстановки внаслідок аварії.

Тому наявність офіційно-затверженої методики прогнозування наслідків дуже доречно. Методика прогнозування наслідків виливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті дозволяє зробити прогнози масштабів забруднення при аваріях з НХР, а також передбачає проведення розрахунків для планування заходів щодо захисту населення.

Похожие работы: