Реферат : Банківська і страхова справа 


Полнотекстовый поиск по базе:

Главная >> Реферат >> Иностранный язык


Банківська і страхова справа




Банківська і страхова справа

Контрольна робота з дисципліни “Банківський менеджмент”

Студент Даниловський Вадим Леонідович

1. Банківська політика, її значення у процесі стратегічного планування.

Банківська політика, що визначає дії на перспективу, виробляється у процесі стратегічного планування, яке являє собою найбільш відповідальну частину банківського управління. Складовими частинами банківської політики є:

кредитна політика;

депозитна політика;

інвестиційна політика;

процентна політика.

При формуванні банківської політики велике значення має визначення перспектив змін кількісних, якісних і соціальних показників розвитку банку, обгрунтування принципів здійснення його діяльності, виділення пріоритетів і вибір методів організації роботи. Як зазначає І.Д.Мамонова, “за сучасних умов далеко не всі новостворені комерційні банки мають продуману політику своєї діяльності. Так, багато з них не виробили критеріїв вибору клієнтів для кредитування, тобто, по суті, “підстроюються” під вимоги клієнтів при організації кредитного процесу” [1;43].

Формування економічно обгрунтованої банківської політики вимагає розв’язку трьох важливих питань:

організаційного;

економічного;

інформаційного.

Організаційне питання передбачає визначення підрозділу, що займається плануванням, починаючи з появи важливої ідеї і аж до її втілення в конкретні заходи й цифрові показники. В банках високорозвинутих країн з ринковою економікою плануванням займаються:

плановий відділ, створений саме для цього;

тимчасовий колектив – так званий мозковий центр, створений для вирішення якоїсь певної проблеми. До його складу входять творчі люди не з числа банківських службовців. До такої роботи можуть бути залучені вчені, юристи, фінансисти (бухгалтери) підприємств, організацій і т.і.

Банківська політика, як і стратегічне планування в цілому, грунтується на глибокому аналізі конюнктури грошового ринку й можливостях самого банку.

Важливим елементом аналітичної роботи банку при формуванні ним своєї політики є банківський маркетинг, який передбачає виконання наступних завдань:

аналіз попиту й пропозиції на банківські послуги в даному регіоні, а також за його межами;

оцінка місця даного банку в задоволенні існючих потреб у банківських послугах (кредитування, інвестування, консультування, організація безготівкових розрахунків, проведення лізінговиз операцій тощо);

порівняння норм витрат на здійснення відповідних операцій різними банками;

налагодження реклами.

“Маркетинг передбачає насамперед з’ясування кола реальних і потенційних клієнтів банку незалежно від місця їхнього розташування. В зарубіжній практиці багато комерційних банків, створені як територіальні, згодом вийшли за межі обслуговуваної території, створивши філії своїх банків по всій країні” [1; 44]. Успішне застосування маркетингу вимагає доброго знання банком, яких банківських послуг потребують фірми, розташовані на території, яку він обслуговує, кількісні параметри цих послуг, вимоги клієнтів до їх якості. З цією метою банк може проводити анкетування своїх реальних і потенційних клієнтів. В такій анкеті мають бути перераховані види послуг, яких потребувати клієнт.

Водночас банк вивчає свої можливості з огляду на обсяг і структуру кредитних ресурсів, ліквідність балансу, рівень витрат на проведення відповідних операцій, технічну оснащеність банку, кваліфікацію кадрів, На підставі такого аналізу банк формує політику щодо кожної сфери діяльності (кредитна, інвестиційна, розрахункова тощо). При цьому обов’язково враховуються й можливості банків – конкурентів.

Необхідними умовами успіного проведення банківського маркетингу є створення розгалуженої системи інформаційної служби, висока технічна оснащеність, зокрема можливість застосування електронно-обчислювальної техніки у процесі аналізу й прогнозування кон’юнктури ринку, організації реклами.

2. Управління ліквідністю в банківських установах.

Важливим фактором, що впливає на попит на той чи інший банківський актив є його ліквідність, “тобто наскільки швидко цей актив можна перетворити у готівку без значних втрат його вартості” [2;140]. Тому одним з головних завдань, що стоїть перед всяким банком, є забезпечення достатньої кількості готівки, необхідної для виплати вкладникам у разі відпливу вкладів, тобто коли депозити втрачаються, бо вкладники вилучають свої гроші і вимагають отримання готівки. “Щоб мати під рукою достатню суму готівки, банк повинен управляти ліквідністю. Йому потрібно для покриття зобовязань вкладникам мати відповідну кількість ліквідних активів” [2;264].

Н.Д. Білостоцька зазначає, що “ повсякденна робота комерційного банку по управлінню ліквідністю спрямована на самозбереження банку, умовою якого виступає безупинне виконання зобовязань перед клієнтами. З організаційної точки зору вона передбачаєдотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у певних показниках” [1;88]. Такі показники поділяють на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх показників належать ті, що встановлюються Національним банком. Вони являють собою форму державного управління діяльністю комерційного банку. Внутрішні показники визначають найбільш загальні пропорції, необхідні для забезпечення фінансової стійкості банку. Наприклад, показник поточної ліквідності К4 розкриває відношення загальної суми ліквідних коштів до зобов’язань банку по рахунках до запитання. Якщо його значення для комерційних банків дорівнює 0,3, то це означає, що 30 % активів, що відповідають сумі залишків рахунків до запитання, необхідно тримати в найбільш ліквідній формі: залишків грошей в касах банку, залишків на його кореспондентських рахунках, облігацій державних позик, виданих кредитів терміном погашення до 1 місяця тощо. Конкретна частка кожного з цих активів в їх загальному обсязі визначається самим комерційним банкуом, причому вона не може складатися довільно. Пропорції окремих видів ліквідних активів встановлюються комерційним банком самостійно з урахуванням традицій, що склалися й специфіки роботи, а також особливостей діяльності клієнтури. Ці пропорції фіксуються в формі внутрішніх показників ліквідності й служать орієнтиром в оперативній роботі відповідних служб і фахівців банку.

При роботі з управління ліквідністю треба враховувати різні фактори, які можна умовно звести в чотири групи:

А) випадкові й надзвичайні, що виникають у звязку з особливостями діяльності клієнтів банку;

Б) сезонні, що мають відношення до виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;

В) циклічні, що відбивають коливання ділової активності;

Г) довгострокові, спричинені зрушеннями у споживанні, інвестиційному процесі, розвитком науково-технічного прогресу.

Всі ці показники є своєрідними обмежниками, що забезпечують відповідну спрямованість діяльності комерційного банку; їх дотримання не є безпосередньою роботою банку. Цільова функція управління банком визначається змістом процесу – позаяк банк являє собою комерційне підприємство, остаточно. Метою його діяльності є здобуття прибутку. Цим забезпечується “самозбереження” банку як установи, що функціонує в ринковому середовищі.

Основою ліквідності для комерційного банку є забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Водночас особливості роботи банку як установи, діяльність якої грунтується на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування специфічних показників ліквідності. Хоча загальна і специфічна ліквідність комерційного банку доповнюють одна одну, спрямованість їхньої дії є протилежною. Максимальна специфічна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках по відношенню до інших активів. Але саме в цьому разі прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку вимагає не заощадження коштів, а їхнього застосування джля надання позичок і здійснення інвестицій. Позаяк для цього необхідно звести касову готівку й залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку загрожує безупинності виконання банком своїх зобовязань перед клієнтами.

“Отже, сутність банківського управління ліквідністю полягає у гнучкому поєднанні протилежних вимог загальної і специфічної ліквідності. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обовязковом дотриманні встановлених і визненних самим банком економічних нормативів” [1;89-90].

Здійснення управління ліквідністю вимагає відповідного оперативно-інформаційного забезпечення. Банк повинний мати оперативну інформацію про наявні в нього ліквідні кошти, очікувані надходження й майбутні платежі. Ця інформація подається в вигляді графіків надходжень і платежів, що випливають з прийнятих зобов’язань, на відповідний період. Дана інформація є основою для розгляду пакета кредитних пропозицій на даний період.

Банківське управління ліквідністю має певні особливості порівняно з іншими комерційними підприємствами. Як і в інших підприємствах, в банках максимізація прибутку досягається збільшенням надходжень (виторгу) й скороченням витрат. Проте зміст цих показників у комерційних банках специфічний. Вони включають не загальний (валовий) оборот банківського “виторгу”, а лише ту його частину, що забезпечує формування й використання прибутку. Основний елемент обороту – надання й погашення позичок – регулюється у відповідності з законами руху вартості, що надана в позику.

Обсяг валового прибутку банку залежить від розміру коштів, наданих у позику, та їхньої “ціни”, тобто процентних ставок. Дія кожного з цих факторів, окрім впливу ринкової кон’юнктури, залежить від специфічних вимог забезпечення ліквідності.

Величина кредитних вкладень комерційного банку визначається обсягом власних і залучених коштів. Проте не всі ці кошти можуть бути використані для кредитування, адже частину їх банк залишає в якості резервів. Отже завданням банку є визначення обсягу т.зв. ефективних ресурсів, тобто таких, що спрямовуються на здійснення кредитних вкладень. Длоя обчислення їх застосовується така формула:

КРе = Уф + Звк+ Д + Зр + Ззал – НА – 0,1 (Д + Ор) – 0,3 Ор,

де: КРе – ефективні кредитні ресурси;

Уф – статутний фонд;

Звк– залишки власних коштів банку;

Д – депозити;

Зр – залишки на розрахункових та інших рахунках клієнтів у банку;

Ззал - інші залучені кошти;

НА – ресурси, вкладені в будинок банку, обладнання та інші низьколіквідні активи.

Згідно наведеної формули, обсяг ефективних ресурсів визначається як різниця між сумою пасивів балансу банку (за вирахуванням вкладень в активи – будинки та ін.) і залишків залучених коштів, спрямованих в фонд регулювання кредитних ресурсів (10 % від залишків депозитів – 0,1 (Д + Зр)), а також розміщених у ліквідні активи, що виключають їх використання для надання позичок (0,3 Зр).

Якщо банк розпочинає свою діяльність, то він реалізує цільову функцію управління ліквідністю в адекватному розміщенні ресурсів, а якщо банк вже функціонує, то управління ліквідністю вже реалізується у встановленні обсягу й джерел покриття дефіциту ресурсів. Обсяг вільних ресурсів (КРв) та дефіцит ресурсів (КРд) визнавчаються як різниця суми ефективних ресурсів і фактичних кредитних вкладень банку (КВф):

КРв (КРд) = КРе – КВф.

3. Визначить коефіцієнт ROE

для банку «Народний»

За минулий рік основні показники діяльності банку становили:

— валюта балансу — 60000;

— кошти у касі та на кор. рахунках — 10000;

— кредитні вкладення — 30000,

у т. ч. видані міжбанківські кредити — 8000;

— інвестиції у державні цінні папери — 6000;

— інвестиції у сумісну діяльність — 1 000;

власні кошти:

статутний капітал — 5000;

фонд кредитних ризиків — 1600;

нерозподілений прибуток

попередніх періодів — 3400;

— залучені кошти — 40000,

у т. ч. розрахункові та поточні

рахунки клієнтів — 1800,

у т. ч. платні вклади та депозити — 22000;

балансовий прибуток за минулий рік 6000;

процентний прибуток за минулий рік — 10000;

сукупні доходи — 48000;

сукупні видатки — 42000;

ставка оподаткування — 50%

Розв’язок

Визначимо невідомі величини:

Капітал

банку

=

статутний

капітал

+

фонд кредит-

них ризиків

+

нерозподілений прибу-ток попередніх періодів

+

фінансовий результат за минулий рік

Капітал

банку

=

5000

+

1600

+

3400

+

3000

=

13000

Фінансовий результат

=

балансовий прибуток

податок на прибуток

=

6000

-

50% x 6000

100%

=

3000

Отже Коефіцієнт прибутковості

=

3000

13000

=

0,23

Список литературы

Банковское дело/ Под ред. О.И.Лаврушина. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 428 с.

Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - К.: Основи, 1998. – 963 с.

Похожие работы:

  • Банківська система

    Реферат >> Иностранный язык
    ... методи, якими окремий комерційний банк і банківська система в цілому можуть змі ... конкурувати з комерційними банками в банківській справі. Оборотні рахунки по ощадних ... само в сферу діяльності маклерських фірм і страхових компаній. У свою чергу, нефінансов ...
  • Нацiональний Банк Украiни: статус i завдання

    Реферат >> Банковское дело
    ... ” з спеціальності «Банківська і страхова справа» За розділом навчального плану ... Банківська система є однією з підсистем фінансової системи України. Банківська ... з використанням прогресивних технологій у банківській справі. Для функціонування цієї системи ...
  • Банківська система України

    Курсовая работа >> Банковское дело
    ... довідку; — копію страхового свідоцтва, що підтверджу ... платника соціальних страхових внесків, засвідчену ... 2001.– 516 с. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ... 2004. – 486 с. Сухарський В.С. Ощадно-банківська справа. – Тернопіль: Астон, 2003. – ...
  • Банківська система Китаю

    Реферат >> Банковское дело
    ... ів Кафедра фінансів і банківської справи Реферат На тему Банківська система Китаю Виконала ... іалістичній ринковій економіці. Банківська справа зіграла важливу роль у посиленні ... яльність банківських структур доповнює робота фондових і страхових компаній. Таким ...
  • Банківська система

    Курсовая работа >> Банковское дело
    ... механізму оподаткування банківської діяльності; завершення формування системи страхових, резервних та ... ів України: роль і перспективи//Банківська справа.1998, №2 с.10-19 Банківські операції: Підручник ...
  • Банківська система України та проблеми її реформування

    Реферат >> Банковское дело
    ... ість створення банківських об’єднань: банківська корпорація, банківська холдингова група ... практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи Укра ... йних банків у заснуванні страхових компаній; розвиток системи рефінансування банків НБУ ...
  • Автоматизована банківська система у ЗАТ КБ "ПриватБанк"

    Курсовая работа >> Банковское дело
    ... на ринку програмного забезпечення для банківської справи засобів з’явилося ряд заруб ... банку. Негативні сторони: автоматизована банківська система банк не має оперативного уявлення про ... допомагають банкам, інвестиційним фірмам і страховим компаніям змінити вза ...
  • Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни

    Курсовая работа >> Банковское дело
    ... щодо страхового, резервного фондів. Нині життя ставить перед банківською ... важких умовах, в яких знаходиться банківська система України. Список ... міцності комерційних банків (окремі аспекти банківського менеджменту). - Банківська справа - 2002 - №6. ...
  • Склад і класифікація об’єктів бухгалтерського обліку в комерційному банку

    Реферат >> Иностранный язык
    ... іни “Банківський облік і аудит ” з спеціальності «Банківська і страхова справа» студента Даниловського ... зняють балансовий і чистий прибуток. Банківський прибуток підлягає оподаткуванню ... внаслідок певних банківських операцій (угод). Банківська операція, або ...
  • Фiнансова дiяльнiсть держави, ii правовi аспекти

    Реферат >> Финансы
    ... Контрольна робота з спеціальності “Банківська і страхова справа” з предмету “Фінансове право” ... ів належать також виплати пенсій, страхових відшкодувань і різних допомог. ... фінансування, кредитування, випати пенсій, страхових відшкодувань і різних допомог. ...