Реферат : Види народно-ужиткового мистецтва 


Полнотекстовый поиск по базе:

Види народно-ужиткового мистецтва



Реферат >> Иностранный язык


Види народно-ужиткового мистецтва

Людина старається прикрасити своє оточення. Вона оздоблює візерунками предмети побуту, житло, середовище, в якому живе. Оздоблюванням предметів займається окремий вид мистецтва - так зване декоративне мистецтво. Отже, декоративне мистецтво - це вид образотворчого мистецтва, твори якого є узорами або предметами художнього оформлення, і одні і другі служать для прикраси.

Слово "декоративний" походить від латинського слова dekorare - прикрашувати.

Декоративне мистецтво виникло в період первісно общинного ладу, в кам"яну епоху, коли люди дуже примітивно створювали форми предметів побуту і узори. Першим прикрасам вони надавали магічного значення.

Декоративне мистецтво розвинулося там, де були для нього відповідні умови, а саме де був потрібний матеріал: глина, дерево, камінь. Для розвитку декоративного мистецтва потрібен був і певний рівень розвитку суспільства: так щоб виплести з лози виріб потрібно її заготовити, тобто відповідні матеріали і інструменти.

Відповідно до матеріалів та їх обробки розвинулися різні види ДПМ: вишивка, кераміка, різьба по дереву, карбування, лозоплетіння та ін.

Художне лозоплетіння - це вид ДПМ, що означає процес виготовлення творів з природніх рослинних матеріалів.

Плетені вироби із рослинної сировини - нерозлучні сопутники людини з древнього часу. Їх сліди знайдені археологами ще в неоліті. До наших днів багаточисленні свідчення про плетені предмети першої необхідності з античної епохи. Високого розквіту у багатьох країнах досягло мистецтво виготовлення плетених виробів у другій половині ХІV й початку ХХ ст.

На красиві меблі, кошики, інші предмети домашнього ужитку, виконані з очищеної лози, покрашені барвниками, а деколи покриті позолотою появився такий збут, що у Франції в провінції Шампань для посадки верби повикорчовували навіть виноградники. Плетіння стало модою. Десятки тисяч людей почали займатися цим ремеслом в Прусії і Баварії. Всюди відкривались спеціальні школи.

У Київській Русі школи почали відкривати господарі маєток, пізніше - земствами. Одна з перших шкіл для кустарів по виготовленню модних плетених виробів була відкрита в 90-х роках ХІV ст. під Москвою на гроші відомого мецената С.Г.Морозова. В цей період активізується лозоплетіння на Україні, і частково, в Корсунь-Шевченківському. В місцеву школу були виписані з Франції і Німеччини ліпші майстри художнього плетіння. На Чернігівщині будується лозоплетінницький завод, який забезпечує прутом місцеві артілі.

Плетіння виробів із природньої сировини возвеличено в ранг мистецтва майстрами народної творчості.

Щоби навчитися плести із лози потрібно працювати над собою. Перше - це наслідувати оригіналу, вивчити свої методи, проявляти фантазію.

Знати ремесло - не значить бути ремісником. Ремесло - це перший шлях до успіху. Дальше нас вчить природа - великий художник. Навіть у виплетеному виробі можна побачити витвір, тому до творчості спішити не треба.

При визначенні методу, видів роботи, конструкції треба визначити ціль виконання. Виріб, який має стояти у квартирі, повинен відповідати художнім якостям і інтер"єру.

Перше, що треба подумати - це підкорити лозу.

Потрібно розвити у собі просторове бачення і уміти використовувати у роботі побачене в природі.

Мистецтво плетіння з лози - це не тільки вміти плести, а й створювати нове. Майстри всіх поколінь працювали над удосконаленням традиційних форм, рішення їх розмірів, об"ємів, силуетів, пропорцій, технічного виконання. Кожний майстер хотів бодай частинку внести чогось нового. Для того щоб задум здійснився потрібно пройти курс навчання плетіння з лози. Курс розділяють на три великі розділи і четвертий - завершальний або підсумковий. Всі розділи в свою чергу поділяються на два етапи. Перший етап - основний. Тут необхідно добре вивчити техніку і технологію плетіння. А це залежить в першу чергу від засвоєння видів і способів плетінь. Головне на першому етапі навчитися якісно виготовляти вироби різної складності.

Другий етап - творчий. Настав момент, коли ви можете самостійно розробити виріб для плетіння і виконати його без зразка, лише маючи перед собою малюнок.

Три розділи являють собою три техніки плетінь:

І розділ - просте плетіння;

ІІ розділ - техніка плетіння вишивання хрестиком;

ІІІ розділ - техніка ажурного плетіння;

ІV розділ - поєднання двох-трьох технік.

Застосування техніки плетіння визначається призначеннм виробу і складності його форми, а також матеріалом, який використовують при цьому.

Перехід від однієї техніки до іншої проходить поступово. Спочатку вивчаємо просте і переходимо до складнішого.

Не треба падати духом від неудач. Від виробу до виробу малюнок буде все ясніший, так можна навчитися "відчувати" матеріал, поєднювати один матеріал з другим.

Плетіння - одне з найдавніших занять людини. Плетені вироби з природніх матеріалів супроводжують людину з тих недопам"ятних часів до сьогоднішнього дня. А коли ж виникло плетіння? Адже це один з найдавніших видів народної творчості. Чимало дослідників припускають, що плетіння з природних матеріалів належить до первісних виробництв і, очевидно, випереджає ткацтво та виготовлення керамічного посуду. Архіологія поки не дає матеріалу, що підтверджує першість плетіння, але етнографія деяких відомих народів Австралії, Південно-Східної Азії, Америки свідчить про наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією гіпотезою приводять до висновку, що навиванки та простіші, бо не потребують попереднього обробітку матеріалу й особливих знань праць, тому і могли виникнути найшвидше.

Плетіння із пластичних прутів дало пізніше поштовх ткацтву. Людина віднайшла більш еластичні волокна і по тій схемі, як і плетіння з лози, почала виготовляти ткані речі. Адже в ткацтві техніки як і в плетінні.

Є всі підстави вважати, що керамічний посуд у деяких країнах виготовляли спочатку на плетеній основі. Тобто спочатку плели кошик або якусь іншу місткість, для водонепроникнення його обліплювали глиною. Під час випалу плетений каркас згорав, а черепок набував необхідної міцності. На жаль на Україні не збереглося такого типу керамічного посуду, тому лиш судимо із інших країн ( Такий посуд з поєднанням плетіння і обліпленнями глиною був відомий в неолітичні поселення додинастичного Єгипту - Мері, Фаюмі).

Як свідчать найдавніші археологічні пам"ятки в епоху неоліту практично виникають всі основні техніки плетіння: полотняне, пошарове, спіральне.

У наступні епохи бронзи і заліза плетіння не набуло принципово нових технічних досягнень. Майже всі техніки були вже відомі й на долю наступних поколінь лишилося їх відшліфовувати, дбаючи про різноманітність і досконалість конструкцій виробів. Кошики набувають найрізноманітнішого призначення і форми стають основними плетеного виробництва. Багато з плетених речей завдяки майстерної техніки виконання, досконалості форми й виразливого мережива переплетень, сягають висот знаменитої античної кераміки.

Майстри - кошикарі, їх називали так тому, що кошики були найбільш поширені. Кошики плелися найрізноманітних форм, розмірів, мали широке застосування. Найбільше використовувалися господарські кошики, для ягід, городини. Кошики мали більшість овальну або круглу основу з пошаровим та простим ажурним плетінням. Верх корзин оформляли найрізноманітніщими типами.

В період середньовіччя чіткіше вирізняються характерні риси плетення для деяких народів. Своєрідність нетрадиційних рис проявляється в кольорі, формах. Для Українського народу характерне поєднання кольорів коричневого, жовтого, зеленого, червоного. Однак через слабку тривалість плетені предмети тих далеких часів до нас не дійшли, існують лише різні опосередковані свідчення їх широкого застосування.

Про популярність плетіння у ранньому середньовіччі поширені "плетінчастий орнамент". Плетінка утворюється із різноманітних сплетених стрічок. У Київській Русі була поширена плетінка. Вона використовувалася в оформленні рукописних книжок, ювелірна справа.

Мода на плетіння була стійкою впродовж усього періоду середньовіччя. Але якщо в Х-ХVІ ст. дерев"яним і плетеним посудом користувалися бідні і багаті, то пізнє середньовіччя і нові часи з"являється срібний посуд. Пізніше почали з"являтися фарфорові предмети з імітацією кошика плетеного, хлібнички. Так оригінальні середньовічні плетені вироби дали ідею розвитку ажурного металевого й керамічного посуду, декоративно ажурних перегородок та ін.

Найдавніші пам"ятки українського плетіння походять з кінця ХVІІІ початку ХІХ ст. і зберігаються в музеях Києва, Львова. Ні формою, ні технікою плетіння - ці вироби майже не відрізняються від більш давніх предметів. Важливим джерелом для пізнання плетених речей поч. ХІХ ст. зокрема особливості їх функціонування на Західному Поділлі, Покутті та в Карпатах, є акварелі львівського художника Юрія Т??говського. Він, малюючи людей в народному одязі, доповнюючи?? плетиними кошиками. Кошики плетені з лози мали круглу або витягнуту до овальної форми вінця, густоплетені й ажурні, з накривачкою й відкриті, були одним із важливих засобів транспортування продуктів.

Як свідчать малюнки, з кошиками ходили до лісу за ягодами й грибами, носили продукти харчування.

Найбільші центри плетіння зосередились у Києві, Чернігові, Полтаві, Волинській губерніях на Галичині.

Поширенню цього промислу сприяла влада, яка дозволяла створювати навчальні майстерні школи. Одна з перших таких шкіл була відкрита в 1879 р. в с.Тижневі, нині село в Тлумацькому р-ні, Івано-Франківської обл. Незабаром кошикарська школа була відкрита в м.Стороженці (1891 р.) на Буковині.

На Закарпатті плели кошики висотою 4-5 м, де зберігали качани кукурудзи.

Наприкінці ХІХ- початку ХХ ст. плетіння виробів із лози зосереджується у майстернях художніх промислів. Відкриваються школи й курси підготовки майстрів лозоплетіння. Такі школи існували в ХІХ ст. у м.Сторожинець на Буковині, с.Джурків Снятинського р-ну, м.Яворові на Львівщпині. Славились плетіння нинишні Київська та Чернігівська області.

Лозоплетіння почало відроджуватись у 60-70-х роках.

Постійно діє школа підготовки майстрів художнього плетіння з лози в Ужгороді. Конструюванням нових виробів із лози тут займається лабораторія рослинної сировини та конструкторсько-технологічно?Інституту створена 1967 р.

Асортимент сучасних плетених виробів широкий і різноманітний.

Сучасними центрами виготовлення плетених виробів є Боро??янська лозомеблева фабрика Тростянецького р-ну Сумської обл., Лохвицький промкомбінкат (с.Городище Чорнігунівського р-ну Полтавської обл.), Хустське виробниче об"єднання художніх виробів та Іршавський промкомбінат (Закарпатська обл.) та ін.

За зовнішнім виглядом плетеної площини розрізняють суцільне, візерунчасте, ажурне плетіння тощо.

Суцільне плетіння характеризується щільністю й простотою фактури виробу, яку дістають шляхом переплетення навхрест вертикальних каркасних прутів з горизонтальними стрічками. Ця техніка нагадує ткання. Залежно від способу переплітання прутів між ребрами каркасу розрізняють такі його види: плетіння просте, шарами, рядками, квадратами і мотузкою, коса хрестикова.

Візерунчасте плетіння подібне на ткання. Найпростіший орнаментальний прийом - чергування площини - дістаємо внаслідок плетіння через два ребра каркасу - так звана махівничка??.

Ефектний вигляд мають поверхні плетених речей, виготовлених технікою кіски. Три прутики переплітають між собою таким чином, що утворюється коса.

Плетіння у зубчики. Переплітають чотири смужки із лози.

Ажурне плетення. Це відкривання певних проміжків каркасу або рідке вишукане плетіння. Назви залежать від характеру мотиву: "павучки", "віконця", стовпчики, розетки?.

Закрійнка - це техніки декоративного переплетення для з"єднання бокових стінок виробів в об"ємну конструкцію, прилаштування дугоподібних ручок.

Типологія виробів. Плетені вироби умовно утворюють 6 родів: меблі, декоративна пластика, побутові предмети, кошики, предмети одягу, іграшки.

Меблі - рід художнього плетіння, об"єднують типологічні групи предметів, які майже аналогічні виробам з дерева. Столи, предмети сидіння, ліжечка.

Плетені меблі використовують для обладнання дому.

Декоративна пластика - рід художніх плетених виробів для прикрашування житла (виник у другій пол. ХІХ ст.). Декоративні решітки, настінні прикраси, декоративні вази.

Побутові предмети - найбільший рід художніх плетених виробів для різноманітних побутових потреб.

Положниця - група плоских плетених виробів, що нагадують ткані.

Великі місткості, малі місткості, обплетене скло, сита й решета, коробочки, санчата.

Кошики: господарські, валізи.

Предмети одягу - головні убори, солом"яні паси, брилі, ходаки.

Іграшки - тарахкальця, кошики, ляльки.

Основні матеріали та обладнання: лоза, приміщення, інструменти.

Для того, щоб лоза була придатна для використання її треба спочатку заготовити.

Лозові прутики, заготовлені в природних умовах, підлягають очистці?? (шкірки) перед плетінням, хоча заготовлюють лозу в літній період, але такий спосіб мало застосовують. Такий прут використовують для виробу невеликих виробів, при висиханні непокорений прут зберігає свій природній колір кори: жовтий, сіруватий, зелений.

Очищати прут від кори можна декількома способами. Головне при очистці - не пошкодити прут.

Прутики, які ще не очищені, збирають у купу. Очищують прути за допомогою щепилок? - металевих і дерев"яних. Металева щепилка зроблена із дроту. Лівою рукою щепилку через шпару протягують прут. Якщо прут тягне навскіс від щепилки, то він може по середині тріснути. Металеву щепилку використовують для очищення від кори товстих прутів.

Якщо прути заготовлюють літом чи весною, то зразу після очистки на місці зрізу їх сушать на сонці.

Довгі прути з малою серцевиною придатні для тонкого плетіння, а м"які з великою серцевиною - для плетіння дна і стінок.

Прути зрізані восени, більш гнучкі і пластичніші, ніж весняні.

Щоб зняти кору з прутів заготовлених зимою їх оживляють. Розморожують їх поступово.

Практика показала, що саме прути зимової заготівлі найбільш пружні, крім того зберігається їх білий природній колір.

Приміщення для плетіння має бути просторим, добре щоби світло було розсіяним. Переважно плетуть біля вікна.

Стіл і стілець - невід"ємні атрибути для виготовлення якісного плетіння. Розміри столу: 750 мм в довжину, 550 мм в ширину і висоту - 650 мм.Стілець повинен відповідати росту майстра. В будь-якому випадку стіл і крісло мають забезпечувати комфорт під час роботи.

Також стіл можна зробити роз?????? ????? 500х500 мм при висоті 650-750 мм. Кришку столу краще зробити з сухих дощок товщиною до 50 мм, разом із столом рекомендується зробити стілець розмірами: 320х400 мм. Смужки для плетіння можуть бути із шкіри.

Невідповідність розмірів призводить до порушення кровообігу тіла і до появи сутулості.

Різниця між краєм столу і сидінням стільця повинна бути такою, щоби чоловік, не нагинався і не припіднімав плечового пояса.

Для столу, якщо він полірований, використовують накладну кришку товщиною 15 мм. Кришка повинна бути квадратною або круглою - діаметром 300-400 мм, а квадрат - 350-400 мм.

Для правильної організації робочого місця важливо виконувати ряд інших вимог. Наприклад, в кімнаті вологість повітря не перевищує 65% при температурі 18-20 0 С. Велику роль відіграє освітлення. В день світло повинне падати з лівої сторони, а у вечір краще використовувати два світильника з лівої і правої сторони. Зліва на стіл кладуть інструменти, а справа - матеріали.

Робота по плетінню виробів в домашніх умовах вимагає дотримання правил гігієни робочого місця. Після закінчення роботи все повинно розкладатися на місця: матеріал, інструменти. Прибирання робочого місця повинне стати правилом. Все це привчає до акуратності і дисципліни.

В процесі плетіння із різних матеріалів використовують різний інструмент. На перших порах для плетіння лозою досить трьох ножів. Один ніж - для різки прутів під час заготівлі; другий -- ніж-різець; третій - корзинний. Так само повинні бути інші інструменти -- шила : загнуті, тонкі, товсті. Пласкогубці потрібні для протягування прутів. Ізер (вила) служить для уплотнення виробу, іще використовують молоток. При роботі підкладку закладають між стійками і злегка ударяють молотком, тим самим зжимаючи прутки. Для роботи потрібний дрель із нобором сверл, також потрібні будуть столярні інструменти: кусачки, кліщі, пласкогубці, круглогубці; шурупи, цвяхи, знадобляться також шаблони різної форми для виготовлення акуратних виробів. Для виготовлення у формі кулі виготовляють вставки і трубки на стержні: вони годяться для виготовлення виробів будь-якої конфігурації і висоти. Для тендітних робіт з декоративними елементами потрібні клеї, лаки, барвники.

Для хімічного травлення і відбілення використовують ванни металеві, покриті емаллю.

Лозу заготовляють у всі пори року, але саме якісніша лоза, яка зберігає свою пружність і білий колір -- осінньо-зимова. Для того щоб підготувати якісний матеріал свіжозрізані прути потрібно проварити. Вода повинна закипіти і варитися лоза повинна 20?-80 хв. Після кипіння з лози знімають кору спеціальними інструментами.

Для того, щоб лоза набула естетичного вигляду її відбілюють, фарбують.

Вироби з лози будуть красивішими, якщо частину матеріалу піддати обробці. Відбілюють прутики перед фарбуванням. Це розчин відбілювача 15% води і перекису водню. Каталізатором стає нашатирний спирт.

100 г хлору, 1500 г води і 2 г сірчаної кислоти. Після вибілення лозу промивають в чистій воді.

Фарбують лозу холодною кип"яченою водою, додаючи - анілінові, кислотні барвники. Розводячи одну із фарб у воді додають ще оцету.

Перед фарбуванням прути вимивають декілька хвилин в 0,5 % або мідного купуроса.

Виготовлення стрічки з лози

Плетіння кромочної стрічки з підставкою доповнюючих стояків.

Плетіння кромочної косички з прокладкою доповнюючих прутів. Підготовлюють три прути товщини і довжини (250-300 мм) і два прути на прокладки (75-80 мм).

Під основу двух перших справа стояків прокладають прокладки, загинають їх зліва направо і наверх.

Далі беруть першу пару прутів і загинають поверх другої пари всередину між першими зліва стояками. Поверх загнутої першої пари згинають третю стойку направо і наверх, поряд з нею прокладають доповнюють прут .

Другу пару загинають направо і поверх третьої пари пропускають між наступними двома стояками всередину, а зверху неї загинають наверх четверту стойку і першу пару.

Таким чином, всередину загнута друга пара прутів, а поверх виведена третя пара і перша трійка.

Продовжують плетіння, загинають третю пару всередину між п"ятою і шостою стояками поверх першої трійки; а третю пару разом з п"ятою стойкою загинають назовні. Наверх крайньої зліва тройки беруть пару прутиків, перекладають через стінку справа, і між крайніми зліва стійками загинають всередину; крайню зліва пару всередині загинають разом з крайньою зліва стійкою наверх і так далі до замкнутого круга.

Список литературы

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.referaty.com.ua/

Похожие работы: