Реферат : Предмет і завдання педагогіки. Функції вчителя 


Полнотекстовый поиск по базе:

Главная >> Реферат >> Педагогика


Предмет і завдання педагогіки. Функції вчителя




Зміст

1. Предмет і завдання педагогіки, її основні категорії, їх сутність. Система педагогічних наук 2

2. Вчитель, його функції, соціально-педагогічні якості і вміння 6

1. Предмет і завдання педагогіки, її основні категорії, їх сутність. Система педагогічних наук

Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Назва її походить від грецьких слів «paidos» — дитина і «аgо» — веду, тобто „дітородіння”.

Предмет педагогіки особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта навчання.

Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває його сутність, закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.

Педагогіка вивчає процеси виховання, освіти і навчання лише у властивих їй межах, розглядає у цих процесах тільки педагогічний аспект. Вона досліджує те, на яких загально-педагогічних засадах, завдяки яким засобам виховної роботи потрібно будувати виховний процес, освіту і навчання людей різних вікових груп в освітніх закладах, в усіх типах установ, організацій і трудових колективів.

Основні педагогічні категорії

Педагогіка має свій понятійний апарат — систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. Категорії — найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв'язки явищ об'єктивного світу.

Найважливіші педагогічні категорії — виховання, освіта і навчання. Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки.

Виховання — соціальне явище, властиве тільки людям, є однією зі сфер суспільно-необхідної діяльності.

Виховання цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Основне його призначення полягає у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду.

Поняття «виховання» розуміють по-різному. У широкому розумінні — це процес формування особистості, що відбувається під впливом соціальних умову. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, то особистість може не тільки формуватися під впливом оточення, а й деформуватись під тиском антисоціальних явищ чи протистояти їм.

Виховання (в широкому педагогічному розумінні) — формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яке базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Одним з елементів виховання є освіта.

Освіта процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Термін «освіта» вживається на означення не тільки процесу розумового виховання і підготовки до виконання певних суспільних функцій, а й результату цього процесу: певного рівня освіченості, ступеня озброєності знаннями, уміннями і навичками, а також характеру освіченості (неповна середня, повна середня або вища, загальна чи професійна освіта). Здобуття певної освіти відповідає і певному статусу людини в суспільстві, його вченому ступеню (згідно зі ст. 37 Закону «Про освіту» — бакалавр, магістр, кандидат, доктор наук).

Навчання цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Навчання не є механічною передачею знань учителем учням. Це — їх спільна праця, в якій викладання й учіння перебувають у єдності й взаємодії. Провідна роль у цьому процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал, спонукає їх до учіння, спрямовує та організовує їх пізнавальну діяльність, навчає засобам і прийомам засвоєння знань, умінь і навичок, перевіряє, контролює та оцінює їх працю.

Виховання, освіта і навчання — три найважливіші напрями педагогічної діяльності, які органічно пов'язані між собою і доповнюють один одного, їх взаємозв'язок — одна з основних педагогічних закономірностей.

Система педагогічних наук

Педагогічна наука об'єднує до двадцяти педагогічних галузей, їх кількість зростає залежно від суспільних потреб (йдеться про самостійні науки із своїм предметом, методами дослідження, понятійно-категорійним апаратом).

Загальна педагогіка. Вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів. Складається з чотирьох розділів:

  • основи педагогіки (її філософські засади, характеристика систем освіти);

  • теорія навчання та освіти (дидактика — сутність процесу навчання і змісту освіти);

  • теорія виховання (сутність процесу виховання, організації виховного процесу);

  • теорія управління навчально-виховним процесом (школознавство — система управління школою і діяльність органів освіти).

Вікова педагогіка. Вивчає закономірності виховання й навчання, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп, її поділяють на такі напрями:

— дошкільна педагогіка (закономірності виховання дітей дошкільного віку у сім'ї, в дошкільних виховних закладах);

— педагогіка загальноосвітньої школи (зміст, форми й методи навчання і виховання школярів).

Професійна педагогіка. Досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:

— педагогіка професійно-технічної освіти (підготовка кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей народного господарства);

— педагогіка вищої школи (навчально-виховний процес у вищих закладах освіти, проблеми здобуття вищої освіти).

Спеціальна педагогіка (дефектологія). Вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями:

— сурдопедагогіка (навчання й виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей);

— логопедія (навчання й виховання дітей з порушеннями мовлення);

— тифлопедагогіка (навчання й виховання сліпих та слабозорих дітей);

— олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із уповільненим розумовим розвитком).

Історія педагогіки. Висвітлює процес розвитку теорії та практики навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.

Методики викладання окремих предметів. Вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.

Шкільна гігієна. Вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров'я.

Порівняльна педагогіка. Порівнює системи народної освіти різних країн.

  • Галузеві педагогіки. До них належать спортивна, авіаційна, військова, інженерна, медична, культурно-освітня; педагогіка виправно-трудової системи, педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів.

Соціальна педагогіка. Вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:

— агогіка (проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків);

— герогіка (соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку);

— андрагогіка (освіта й виховання людини протягом усього її життя);

— віктимологія (проблеми категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства).

педагогіка вчитель виховання

2. Вчитель, його функції, соціально-педагогічні якості і вміння

Справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджати свій час. Його має хвилювати не лише окрема індивідуальність, а світ людей. Завдяки цьому педагогічна професія стає творчою місією. Місія педагога — це не лише його власні інтереси, мотиви, плани. Він є посередником між дітьми та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства. Його обов'язок — виховувати гідних людей, здатних примножувати здобутки людської цивілізації.

Важливу роль відіграють особистісні якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Але це не знижує актуальності такої його риси як вимогливість.

("Працю справжнього педагога живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити у сили й можливості дітей, бачити насамперед усе краще, що їм притаманне, «проектувати хороше» (А. Макаренко).

Обов'язковою нормою в ставленні учителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необ'єктивне оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні обвинувачення, упередженість тощо) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчання й виховання.

Важливою для вчителя є позитивна емоційна налаштованість, яка виявляється в умінні залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій.

Відчуття учителем учня, усвідомлення своєї ролі у педагогічному процесі і мети своїх виховних дій зумовлює педагогічний такт, сутність якого полягає у творчому вмінні обирати в кожному конкретному випадку таку лінію поведінки, такий підхід (за допомогою слова, вчинків, тону, погляду, жестів, міміки тощо), які оберігають честь і гідність учнівського колективу, кожного учня, не принижуючи і не возвеличуючи його честі та гідності. ^

Обов'язкова передумова педагогічного такту — знання індивідуальних особливостей психічного стану, настроїв і переживань учнів.

Навчально-виховна робота потребує від учителя організаторських умінь і здібностей. Педагог має справу з колективом учнів, яким треба повсякчас керувати, діяльність якого необхідно спрямовувати.)

Ще однією важливою характеристикою діяльності вчителя є його мовна культура. Мова — найважливіший засіб спілкування вчителя з учнями, головний інструмент педагогічної праці. Вона є засобом безпосереднього впливу на свідомість і поведінку учнів.

Учитель — головна фігура педагогічного процесу. Його особистий приклад — могутній фактор виховного впливу. Завдяки спілкуванню з учнями вчитель виховує їх не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості. Вплив авторитетного педагога на учнів залишає свій відбиток на все їхнє життя. «Золотим правилом» науки виховання вважав К. Ушинський тезу: «Вчителеві треба бути таким, якими він хоче бачити своїх вихованців»

Позитивні якості вчителя становлять основу його авторитету — визнання учнями його інтелектуальної, моральної сили і переваги. А звідси й глибока пошана до вчителя і віра в нього. Авторитетний педагог — справжній володар думок і почуттів своїх учнів. У створенні його авторитету важливі такі риси його особистості, як ерудиція, глибокі фахові знання, справедливість, толерантність, прихильне ставлення до людей, принциповість, людяність, єдність слова і діла, високе почуття відповідальності. Він повинен бути привабливим для учнів не тільки розумом і почуттями, знаннями й уміннями, а й своєю зовнішністю, тобто володіти педагогічною майстерністю.

(Головне завдання вчителя — навчати і виховувати. У ньому закорінені функції педагога.

Навчальна (дидактична) функція. Вважалося, що вчитель як носій знань передає їх учням, і чим обізнаніший він сам, тим краще засвоять науку діти. З часом, головним стало не передавання знань, а формування вмінь здобувати їх самостійно. Цінність учительської праці почали вбачати в його умінні бути організатором процесу засвоєння знань.

Розвиваюча функція, її сутність — у створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, її саморозкриття, самоутвердження, самореалізації через творчість, у забезпеченні демократичних засад освітнього процесу, скоординованості його за цінностями, цілями, що втілюється в дидактичне оформленій системі знань.

Виховна функція. Бути вихователем — означає вміти трансформувати поставлені суспільством перед школою цілі, у конкретні педагогічні завдання — формування необхідних особистісних якостей у кожного школяра. Виховна функція полягає в тому, щоб загальнолюдські цінності вкоренилися у свідомості й поведінці учнів.

Використана література

1.Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. — К., 1973.

2.Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. — Тернопіль, 1994.

3.Макаренко А. С. Методика організації виховного процесу. Твори: У 7-ми т.— К., 1954. — Т. 5. — С. 9—109.

4.Мешко О. І., Янкович О. І., Пизтушко Г. М. Історія української школи і педагогіки. — Тернопіль, 1999.

Похожие работы:

  • Предмет і завдання педагогіки

    Курсовая работа >> Педагогика
    ... педагогіки 1.2 Предмет педагогіки 1.3 Категорії педагогіки 2. Структура и основні завдання педагогіки Висновки Література Вступ Тема курсової роботи «Предмет і завдання педагогіки». На ...
  • Основи педагогіки

    Реферат >> Педагогика
    ... альних навчальних закладів для підготовки вчителів. Ними були і дяки з пі ... покладених на них педагогічних функцій. Педагогіка народного календаря ... існування та розвитку педагогічних наук. 2 Предмет і завдання педагогіки Предмет педагогіки — особлива сфера ...
  • Вчителі-новатори та їхні авторські технології у рамках педагогіки співпраці

    Реферат >> Педагогика
    ... наука, а мистецтво. Її пізнавальна функція невіддільна від естетичної. ... відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти ... позитивних емоцій щодо навчання. Завдання педагога полягає в тому, ... основних положеннях педагогіки гуманізму: Вчителі повинні ...
  • Предмет, завдання і методи педагогіки

    Контрольная работа >> Педагогика
    ... Психологія та педагогіка на тему: Предмет, завдання і методи педагогіки Вступ Педагогіка — ... і. Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої ... загальнонавчальних умінь і навичок. Виховна функція процесу навчання полягає у формуванні ...
  • Загальна педагогіка

    Шпаргалка >> Педагогика
    ... , пам'яті, уяви, спостережливості тощо. 6. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка, як і всяка інша наука ... 'ютерів у навчальному процесі вилине на функції вчителя, але його провідна, спрямовуюча ...
  • Історія педагогіки

    Научная работа >> Педагогика
    ... Предмет, завдання, значення та структура курсу “Історія педагогіки”. Історія педагогіки як історична і педагог ... . Основні функції навчання. ... вчителя. Проблема підвищення кваліфікації вчителів. Вплив педагогічних ідей Ушинського на розвиток педагогіки ...
  • Педагогічна технологія

    Доклад >> Педагогика
    ... Песталоцці (1746-1827) актуальним завданням педагогіки вважав СТворення «механізму осв ... одного предмета, групи, вдіяльності педагога. 3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічно ... ідній стадії - вихователі та вчителі ще не працюють за ціліс­ними ...
  • Запровадження магістерської програми "Педагогіка вищої школи" як передумова ...

    Курсовая работа >> Педагогика
    ... Предмет і завдання педагогіки вищої школи Педагогіка вищої школи виникла на базі загальної педагогіки. наука педагог ... предмет педагогіки вищої школи охоплює: вищий навчальний заклад як педагогічну систему; функц ... найкращого вчителя, тож особистість вчителя ма ...
  • Педагогіка як наука про виховання людини

    Реферат >> Педагогика
    ... вчителя. Високо оцінюючи роль виховання Я.А. Коменського виділяв три завдання ... завдання виховання особистості, яка само розвивається, з аутодидактичними навичками. Тому нині предметом педагогіки ... що предмет педагогіки – це виховання людини, як особлива функція ...
  • Педагогіка як наука про виховання

    Шпаргалка >> Педагогика
    ... ів педагогіки. 3. Структура педагогіки, її зв’язки з іншими науками. Завдання педагогіки Структура педагогіки ... впливом несприятливих умов виховання. Функції перевиховання: відновна, компенсуючи, ... вчителя до уроку Загальна підготовка до викладання предмета ...